Бачу, що у цій справі коїться велике неподобство. Бо інколи ви не причащаєтесь, хоча буваєте переважно і чистими, а коли настає Великдень, навіть якщо вчинили щось лихе, наважуєтеся причаститись . Який дурний звичай! Який лихий забобон! Даремно звершується щодня Літургія, даремно ми стоїмо у вівтарі — нiхто не підходить до Причастя. Кажу це не для того, щоб ви причащались абияк, але щоб робили себе достойними.
О, людино! Ти недостойна Причастя? Тоді ти недостойна навіть слухати молитви Літургії. Якщо ти з тих, які мають можливість причаститися, то чому не подбаєш про те, щоб причаститися? Чи ти не вважаєш Причастя великим даром і нехтуєш ним? Замислись, прошу тебе!
Ось тут царська трапеза, ангели служать на цій трапезі, Сам Цар тут перебуває, а ти стоїш, як роззява. Одіяння твоєï душі забруднилося, і це не обходить тебе? Чи воно чисте? Тоді сідай і споживай від неї.
Христос на кожній Літургії приходить побачити тих, котрі сидять за трапезою, з усіма розмовляє і тепер говорить кожному через його совість: “Друже, як ти стоїш тут, у Церкві, не маючи весільного вбрання?” Хіба Він запитує: “Чому ти приступив до трапези?” Але перш, ніж той приступив, говорить йому, що вiн недостойний бодай увiйти сюди. Адже Він сказав не “чому ти возлiг?”, а “як ти увійшов?” ( див. Мф. 22, 2 – 14)…
Коли ти почуєш : “Миром Господу помолимся”, коли ти побачиш, що вiдкриваються Царськi врата, тоді вважай, що вiдкривається небо i ангели спускаються.
І як не годиться бути тут жодному неохрещеному, так не годиться бути, хоча й охрещеному, але нечистому і мерзенному.
Скажи мені, будь ласка: якби хтось був запрошений на трапезу, пішов туди, помив свої руки, сів та приготувався до трапези, а тоді не став ïсти, хіба цим не образить вiн того, хто його запросив? Чи не краще було б, аби він зовсім не приходив?
Так само i ти: прийшов на трапезу, співав разом з усіма піснеспіви, визнав, що ти достойний (оскiльки не вийшов з церкви разом з недостойними), як же ти можеш пiсля всього залишатися на Літургії і не причащатися від цієї трапези?
…Хотілося б сказати вам ще більше та страшніше, але, щоб не обтяжувати ваш розум, вистачить і цього. Бо той, кого це не напоумило, не зможе бути переконаний і більшим. Отож, щоб наші слова не стали підставою для ще більшого вашого осуду, просимо вас не про те, щоб ви не приходили, але про те, щоб зробили себе достойними як перебування на Літургії, так і причащання.
Святитель Іоанн Златоуст
Просмотрено (1) раз
