Панахида – це молитва Церкви за спокій душ померлих. Походить це слово з грецької мови і буквально означає «всенощний спів»: від παννυχίς паніхіс – πᾶς – весь, νύξ – ніч, ἄδω – співати. Справа в тому, що панахиди звершувались ще в катакомбній Церкві, переважно вночі, адже перші християни були гнаними в Римській імперії. Коли Церква стала вільною, вийшла з катакомб, то панахида стала богослужінням за покійних.
Нині панахида – це заупокійне богослужіння, під час якого ми молитовно поминаємо тих, хто завершив це земне життя, і просимо для них у Господа прощення гріхів та милості Божої. Ми вимолюємо у Бога прощення гріхів для покійних, тому що вони самі вже не можуть цього зробити. Таким чином ми виявляємо до них любов. По суті, панахида – це наша жертва за померлу людину, яка вже не може брати участі у богослужінні й жертвувати за себе.
Коли звершуються панахида?
Панахида звершуються священнослужителями як до поховання померлого християнина, так і після, зазвичай, на 3-й, 9-й, 40-й день після смерті. А також – в дні народження, тезоіменитства спочилого, в роковини його смерті.
В день іменин (тезоіменитства) ми молимося за покійного, засвідчуючи, що ми пам’ятаємо його, і наша любов до нього не слабшає з часом, але щорічно оновлюється. В день його народження – на згадку того, що як за життя його ми молилися разом з ним про його здоров’я, так і після смерті його молимося про його спасіння. А в день смерті ми молимося тому, що цей день є днем народження людини для життя вічного.
Загальноцерковне вшанування померлих відбувається у батьківські поминальні суботи. Їх упродовж року є кілька: Троїцька, М՚ясопусна, поминальні суботи Великого посту, Радониця, Димитрівська поминальна субота. Напередодні цих субот, ввечері п’ятниць, у храмах звершується особлива заупокійна служба – Парастас, або Велика панахида. А вже в суботу, після Божественної літургії, звершується традиційна панахида з піднесенням заупокійних прохань.
Не звершуються панахиди у храмах протягом 12 днів від Різдва Христового до Богоявлення, в перший тиждень Чотиридесятниці, у Страсний і Світлий тиждень, а також у великі свята.
Де можна звершувати панахиди?
Панахиди можуть звершуватись священнослужителями у храмі, на місці поховання християнина, в домі.
Панахиду можна замовити у будь-якому храмі та в зручний час, попередньо домовившись зі священнослужителем. На панахиді можна молитися за одного чи багатьох померлих християн.
Можна також відслужити літію за померлими. Слово «літія» у перекладі з грецької означає «посилене моління». Ця служба коротша за панахиду, її так само звершує священник на прохання родичів. Літія теж може звершуватись в будинку, у храмі та на могилі.
Що принести до храму на панахиду?
Конкретних церковних вимог щодо цього немає. Головне, з чим маємо прийти до храму – це з молитвою, з любов’ю і потребою у спілкуванні з Богом. Відсутність можливості купити певні продукти або пожертвувати щось не є перешкодою для звершення панахиди, та й будь-якого іншого богослужіння.
За бажанням і за можливістю, традиційно, люди приносять на панахиду певні продукти (хліб, воду, крупу, борошно, вино, олію тощо) і кладуть це на панахидний стіл. Ці добровільні пожертви йдуть на потреби храму, священнослужителів і нужденних.
Різновиди милостині: поминальний обід, подавання, приношення на панахиду
Сучасний поминальний обід виник із давньої традиції годувати нужденних людей, яких потім просили помолитися за душу спочилого. Тож і нині на жалобну трапезу вхід вільний усім. Дуже корисно подавати убогим милостиню: їжу чи одяг (бо гроші, наприклад, схильним до алкоголю, подавати не варто) – і просити Господа прийняти її в ім’я упокоєння померлої людини.
Панахида – це поєднання заупокійної молитви і милостині. Бо ви подаєте записку з проханням помолитись і кладете на панахидний стіл приношення. На панахиду жертвують хліб, бо він є символом життя, основним продуктом харчування, а також інші продукти: крупи, олію, печиво, фрукти, солодощі, – зрештою, БУДЬ-ЩО ЇСТІВНЕ.
Під час Великого посту, коли поминальні служби відправляються три тижні підряд, основним продуктом приношення традиційно Є ЦУКОР ТА ПРОДУКТИ ТРИВАЛОГО ЗБЕРІГАННЯ. Бо хліб за три тижні зачерствів би і став непридатним у їжу. Є також благочестивий звичай жертвувати на панахиду якісний кагор, який використають для Причастя, і борошно, яке піде для випікання проскур.
Існує хибне уявлення, – хоч як дивно це звучить, – що принесене на панахиду їдять спочилі. Насправді пожертвуване споживається священнослужителями, працівниками храму, роздається нужденним.
Кількість принесеного Вами залежить від того, скільки Ви можете і хочете пожертвувати в ім’я прощення гріхів спочилих родичів і полегшення стану їхніх душ. У будь-якому разі молитва і милостиня не бувають зайвими і надмірними.
Про велике значення заупокійної милостині говорить багатий містичний досвід Церкви. Тобто є немало свідчень, коли люди являлись уві сні чи видінні й сповіщали про чималу користь для їхніх душ такого приношення. Також є немало випадків, коли святі люди проникали духом на той світ і дізнавались про велике значення цієї милостині. Тому для ілюстрації наведу лише такий випадок.
Один чоловік був дуже скупий і чинив багато зла. Якось він, щоб від нього відчепилися жебраки, кинув у них хлібиною, ніби каменем. Після цього він тяжко захворів і побачив біля свого смертного ложа ангелів та бісів, які сперечалися за його душу. Біси перераховували велику кількість його гріхів, починаючи із самого дитинства. Оскільки ангели не знаходили добрих діл, то представили хлібину, яку він пожбурив у бідних. Ця хлібина, на диво, майже переважила багато лихих його вчинків. Тоді ангели повернули його до життя і попросили подати хоч ще трохи милостині, щоб вони могли його виправдати. Цей урок став для нього корисним і докорінно змінив його життя. Він роздав усе своє добро біднякам, а потім попросив друзів продати його у рабство, а гроші також роздати.
Милостиня є проявом милосердя, яке, згідно з євангельським читанням про страшний суд (Мт. 25), є ключем до Царства Небесного.
Тому користуймося цим могутнім засобом, який дав нам Господь, – стараючись стати учасниками Божого Царства і відкриваючи туди дорогу іншим.
Олександр Ковальчук
Просмотрено (4) раз
