Зміст: 1.Посланництво Іоанна Хрестителя. – Пояснення вислову: “був чоловік, посланий від Бога”. – Навіщо і яким чином Христос приймає свідчення Іоанна. Вчення без добрих справ не приносить користі.
Євангеліст, спочатку сказавши нам про Бога Слово те, що було особливо потрібно, далі послідовно і по порядку переходить до співіменного з ним проповідника Слова, Іоанна. А ти, чуючи, що він посланий був від Бога, не приймай його слів за людські. Усе він віщав не від себе, але від Того, Хто послав його. Тому називається він і ангелом (вісником), бо справа вісника – нічого не говорити від себе.
Слово: “був” означає тут не походження його, а саме його послання, – “Був … посланий від Бога”, тобто, його Бог послав. Як же кажуть, що слова: “будучи образом Божим” (Флп. 2:6), не виражають рівності Сина з Отцем, бо (до слова: Бог) не прикладений член? Ось і тут10 зовсім немає члена. Тим часом, хіба тут мова не про Отця? А що сказати про слова пророка: “Ось Я посилаю Ангела Мого, і він приготує дорогу переді Мною” (Мал. 3:1)?
Слова: “Я посилаю” і “він приготує” вказують на дві особи. “Він прийшов для свідоцтва, щоб свідчити про Світло” (Ін. 1:7). Що ж, скаже хто-небудь, раб свідчить про Господа? Але чи не будеш ти ще більше дивуватися і дивуватися, коли побачиш, що Господь не тільки отримує свідоцтво від раба, а й приходить до нього, і разом з юдеями приймає хрещення від нього? Однак не бентежитися і не вагатися думкою, а дивуватися треба Його незглаголанній доброті. Якщо ж хто залишається в подиві й збентеженні, то Господь і йому скаже те саме, що сказав Іоанну: “Залиш тепер, бо так належить нам виконати всяку правду” (Мф. 3:15).
А хто і після цього почав би бентежитися, тому Він скаже те саме, що сказав юдеям: “Не від людини приймаю свідоцтво” (Ін. 5:34). Але якщо Він не має потреби в такому свідоцтві, для чого ж посланий був від Бога Іоанн? Не для того, що він мав потребу в його свідченні (говорити це було б крайнім богохульством). А для чого? Це пояснює нам Євангеліст, коли каже: “щоб усі увірували через нього” (Ін. 1:7).
А якщо сам Христос каже: “Не від людини приймаю свідоцтво”, то нехай не подумають нерозумні, що Він сам Собі суперечить, кажучи тут так, а в іншому місці – так: “Є інший, що свідчить про Мене, і Я знаю, що істинне те свідоцтво, яким він свідчить про Мене” (Ін. 5:32). В останньому випадку він мав на увазі Іоанна, а сказавши: “не від людини приймаю свідоцтво”, він негайно додає і пояснення своїм словам, а саме: “кажу це для того, щоб ви спаслися” (Ін. 5:34).
Ніби так він говорив: “Я Бог і істинний Син Божий, єдиної (з Отцем) безсмертної і блаженної істоти, і тому не маю потреби ні в якому свідку. Хоч би й ніхто не хотів свідчити про Мене, Я через це у своєму єстві анітрохи не принижуюся. А так як спасіння людей є предметом Мого піклування, то Я зійшов до такого самоприниження, що і людині надаю свідчити про Мене” А від цього, через неміч іудеїв, тим легше і доступніше для них могла бути віра в Нього. Тому Він, як зодягнувся плоттю, щоб, з’явившись людям у Своєму божестві без покрову, не занапастити всіх їх, так і проповідником про Себе послав людину, щоб слухачі того часу, чуючи схожий на Себе голос, тим легше пішли за Ним.
А що Син Божий не мав жодної потреби у свідоцтві Іоанна, для доказу достатньо було б Йому тільки явити Себе таким, яким Він є за Своєю суттю, і вразити всіх жахом. Але Він цього не зробив, бо, як я вже сказав, Він усіх у такий спосіб знищив би, бо ніхто не був би в змозі винести поразки цього неприступного світла.
Тому-то, кажу, Він і плоттю зодягається, і свідоцтво про Себе доручає одному з сорабів наших, усе влаштовуючи для порятунку людей, маючи на увазі не Свою тільки гідність, а й прийнятність і користь Своїх слухачів. Це Він висловив і сам, коли сказав: “кажу це для того, щоб ви спаслися”. І Євангеліст, повторюючи вислів Господа, після слів: “щоб свідчити про Світло”, додає: “щоб усі увірували через нього” (Ін. 1:7). Н
еначе так він говорив: не думай, що Іоанн Хреститель прийшов свідчити для того, щоб надати достовірності вченню Господа; ні; а для того, щоб одноплемінники його увірували через нього. Що Євангеліст саме поспішав запобігти такій думці, це видно з наступних слів, які він додає: “він не був світ” (Ін. 1:8).
А якби він додав це не для усунення такої думки, тоді це було б тільки зайвим розповсюдженням слів і скоріше було б тотожність, аніж пояснення вчення. Справді, сказавши, що Іоанн “посланий був, щоб свідчити про Світло”, для чого ще він каже: “він не був світ”? Не без мети і не даремно.
У нас зазвичай той, хто свідчить, буває більшим за того, про кого свідчить, і нерідко визнається більш гідним довіри. Тому-то, щоб хто не подумав того ж і про Іоанна, Євангеліст негайно, від самого ж початку, знищує цю думку і, викорінюючи її з корінням, показує, хто цей той, хто свідчить, і хто Той, про Кого він свідчить, і яка відмінність є між тим і іншим.
Зробивши це і показавши незрівнянну перевагу останнього над першим, Євангеліст, уже без побоювання, переходить до подальшої розповіді; і якщо щось безглуздого було в думках людей нерозумних, усе це, ретельно усунувши, він уже без жодних труднощів і безперешкодно приступає до продовження слова.
Отже, будемо молитися, щоб під час одкровення таких високих істин, під час вчення правого, і життя наше було чистим, і поведінка – бездоганною, бо не приносить нам користі вчення, коли в нас немає добрих справ.
Якби ми мали і цілковиту віру, і розуміння Писань, але якщо ми не матимемо доброго спрямування в житті, то ніщо не врятує нас від геєнського вогню і полум’я незгасимого у вічності. Як люди, що чинять добрі справи, воскреснуть у життя вічне, так люди, що наважуються на справи злі, воскреснуть для покарання вічного і нескінченного.
Тому все піклування докладемо до того, щоб у лихих справах не занапастити плодів правої віри, але в доброму житті з дерзновенням споглядати Христа, – а вище за це блаженство нічого не може бути, – чого й нехай зможемо досягти, роблячи все на славу Бога, Котрому слава, з Однородним Сином і Святим Духом, на віки віків. Амінь.
* * *
10 У словах: “Був чоловік, посланий від Бога”.
Святитель Іоанн Златоуст. Бесіди на Євангеліє від Іоанна Богослова
Благовіст УПЦ
Просмотрено (8) раз
