Метою життя занепалої людини є досягнення спасіння. “Просторовий Катихизис” вчить, що “для благовоління Богу і для спасіння душі” необхідні⁵:
а) “пізнання істинного Бога”. Але що означає “пізнати Бога”? Адже Бог не є об’єктом пізнання в загальноприйнятому сенсі слова! Оскільки Бог є Особистістю, пізнання Його можливе тільки через особистісне ставлення, тобто в досвіді богоспілкування. Тому істинне богопізнання є не образ думки, а насамперед образ життя, життя в безпосередній єдності з Богом.
б) “правильна віра в Нього”. Тобто наявність у людини правильних уявлень про Бога, про Його ставлення до світу, тому що помилкова віра, забобони, поєднуючи душу людини з неправдою, об’єктивно відокремлюють її від Бога. При цьому віру як знання про Бога слід чітко відрізняти від безпосереднього знання Бога, яке набувається тільки на шляхах особистісного богоспілкування.
в) “життя за вірою і добрі справи”. Іншими словами, приведення всього життя людини у відповідність до волі Божої. Необхідність у духовному житті богоспілкування і виконання волі Божої не викликає сумніву.
Через особистісне спілкування з Богом, що виражається насамперед у молитві та в участі в церковних таїнствах, ми отримуємо благодать, що освячує нас, необхідні для праведного життя сили, а через вправу в чеснотах досягаємо духовно-моральної досконалості.
Протоієрей Олег Давиденков. Катехізис
Просмотрено (0) раз
