Дорогі брати і сестри! З Божою допомогою, сьогодні ми з Вами поспілкуємось про такий духовний недуг, як заздрість. Святі отці називають заздрість вбивцею, а про людину, яка носить у собі заздрість, говорять, що вона носить диявола.
Заздрість, бере свій початок від гордого духа, якого називають противником сатаною. Після вигнання з неба він побачив нове створіння – людину, особливу істоту, якій Бог поклав досягти слави сина Божого і бути образом і подобою Творця.
Втративши свою славу, диявол розпалюється заздрістю до людини, якій дарується те, чого був позбавлений він, тому цей гордий дух замислює вбити людину, щоб позбавити її можливості отримати таке добро, чого і досягає, ввівши людину у гріх, а разом з гріхом й у смерть.
У Святому Письмі далі ми зустрічаємо, як охоплений заздрістю старший брат Каїн вбиває молодшого брата Авеля за те, що Бог прийняв жертву Авелеву, а Каїнову ні.
Сини Якова через заздрість хотіли вбити Йосипа, бо батько любив його, і лише Юда спас брата, вмовивши братів краще продати його у рабство.
Цар Саул намагався вбити найкращого свого воїна Давида через те, що того прославляли люди більше за Саула.
Сину Божому заздрили і вбили Його через те, що народ шанував Його більше ніж церковне священноначалля.
У всіх цих прикладах ми ясно бачимо, що заздрість – це особлива злоба, яка виникає не тоді, коли з тобою вчинили погано, а тоді, коли комусь стало добре. Це певний навіжений стан душі, коли чуже добро людина вважає особистим злом і спокій від цього зла може знайти лише тоді, коли у іншого відніметься його благо.
Неміч ця виникає як законний виродок гордості. Остання позбавляє людину розуму, призводить до неадекватного сприйняття себе і навколишнього світу. Людина примарно починає вважати себе власником достоїнств, які нібито заслуговують на особливий статус і наділяють правом володіти благами більшими, ніж той, кому заздрить заздрісник.
Тому ми бачимо зі Святого Письма, що часто до заздрості більш схильні старші брати, або ті, хто мав вищий статус. Диявол був старшим і вищим по природі за людину, Каїн старшим за Авеля, Йосип був молодшим за своїх братів, Давид був підданим, а Саул був царем, Ісуса вважали всього лише сином столяра. Це не закономірність, адже однаково заздрять і молодші старшим, однак сама першість чи статус дають фундамент гордості – причині збоченого і карикатурного уявлення про себе, як про достойного і кращого.
Причиною гордості, яка породить заздрість, може стати будь що. Людина може вважати себе розумнішою, більш правильною або чесною; може пихатитись своїм родом, статусом, посадою, або просто вважати себе достойною кращого ніж той, до кого вона має заздрість.
Людина потрапляє в пастку постійного порівняння себе з іншими, втрачає розум і, замість того, щоб жити власне, дароване їй Богом життя, вона марнує його на скорботу через чужий успіх.
На спотворену думку заздрісника, той, кому він заздрить, має заслуговувати на менше ніж він, а, якщо отримує більше, то це обов’язково несправедливо, всупереч правді, а тому образливо для нього. “Я теж хочу те і те. Я теж заслуговую на краще. А я що, гірший?”, – часто можна почути від того, хто носить у собі заздрість.
З цього видно, що заздрість – це результат гордого неадекватного сприйняття людиною самої себе, внаслідок якого вона втрачає здатність дякувати Богу за те, що вже має, бореться з Богом за право вирішувати кому отримувати блага, а кому ні, й плекає злобу до того, кому, на її думку, несправедливо надані омріяні блага. Тому проти цієї складної і руйнівної хвороби святі отці дають ліки, складені з трьох головних інгредієнтів.
Перший – вдячність Богу за те, що Він дає і посилає для нашого спасіння. Преподобний Ісаак Сирін каже: “Ліки проти заздрості – вдячність. Дякуй Богу за те, що маєш, і серце заспокоїться”.
Другий інгредієнт – це довіра Богу і впевненість у тому, що хоч ми цього зараз не розуміємо, або нам здається навпаки, але Бог завжди все робить праведно і з користю для всіх. Великий Варсонофій так писав про це: “Заздрість — це наслідок браку простоти та довіри до Бога. Якби людина вірила, що Господь кожному дає те, що корисно, вона б не порівнювала себе з іншими”.
Третій, останній інгредієнт, покликаний протидіяти злобі, полягає у молитві за того, кому заздриш та добрих справах по відношенню до нього. Святий Іоанн Златоуст наставляє нас: “Хочеш вилікуватись від заздрості? Молись за того, кому заздриш. Молитва знищує отруту пристрасті”.
Дорогі брати і сестри! Бажаю всім нам ніколи не підпадати під тиранію цієї пристрасті. Вона робить людину нещасною і замість того, щоб прожити повноцінне життя, яке Бог дає людині, зі всіма його радостями і печалями, заздрісне око, слідкуючи за іншим життям, втрачає своє власне, єдине і неповторне.
Ієрей К. Литвяков
Просмотрено (2) раз
