Спокуса приходить до кожного. Навіть свята людина може бути спокушувана. Сам факт того, що в серці з’явилася погана думка, бажання чи внутрішня боротьба, ще не означає, що ти вже згрішив.
Гріх починається тоді, коли ми свідомо погоджуємося зі спокусою і вирішуємо чинити проти Божої волі.
Саме тому не потрібно впадати у відчай, коли приходять важкі думки. Не потрібно думати:
«Якщо я це відчуваю, значить, я погана людина».
Ні.
Ти можеш відчувати спокусу — і водночас залишатися вірним Богові.
Іноді спокуса приходить тоді, коли ми найбільше хочемо наблизитися до Господа. Вона може виглядати як бажання відповісти злом на зло, осудити ближнього, повернутися до старого гріха, залишити молитву, піддатися гніву, розпачу чи нечистим думкам.
Не веди зі спокусою довгих переговорів.
Коли приходить спокуса — відразу звернися до Бога:
«Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене і не дозволь мені віддалитися від Тебе».
Перехрестися.
Зміни думку.
Відійди від того, що тебе спокушає.
Помолися.
Якщо впав — не залишайся лежати. Встань і повернися до Бога.
Пам’ятай: перемога над спокусою — це не відсутність боротьби, а вірність Богові посеред боротьби.
Навіть Ісус був спокушуваний у пустелі. Але не піддався. Тому, коли тобі важко, не думай, що Бог тебе покинув.
Можливо, саме зараз ти вчишся довіряти Йому більше.
Спокуса може постукати у твоє серце. Але тільки ти вирішуєш, чи відчинити їй двері.
Господи, дай нам силу розпізнавати спокуси, мужність відкидати їх і благодать залишатися вірними Тобі до кінця.
Олександр Ковальчук
Просмотрено (0) раз
