В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Кожна неділя Великого посту розкриває для нас глибокий сенс покаяння та очищення нашої душі, готуючи нас до зустрічі Христового Воскресіння.
Євангельський уривок сьогоднішнього богослужіння говорить про останні дні земного служіння Ісуса Христа.
Наближаючись до Єрусалима, Господь знову нагадує Своїм учням про страждання, які Йому належить витерпіти в цьому місті. Але учні не розуміють того, що намагається донести до них їхній Божественний Учитель. Святитель Василій (Преображенський) зауважує:
«І, не дивлячись на всі роз’яснення, учні ніяк не могли звільнитися від забобонів національної гордості і, як і раніше, очікували бачити свого Учителя – Месію – в ореолі земної слави та царської могутності».
Підійшли двоє найближчих апостолів – Яків та Іоанн Заведеєві (в Євангелії від Матфея згадується їхня мати) – з проханням сісти одному праворуч, а іншому ліворуч «у славі Твоїй» (Мк. 10, 37).
За тлумаченням блаженного Феофілакта, вони «захоплювалися людськими помислами і змусили матір підійти до Ісуса, соромлячись явно приступити до Нього самі, хоча таємно і підійшли до Нього, за словами Марка». Святі отці пояснюють, що цими проханнями вони прагнули верховенства серед інших апостолів.
Спаситель відповідає:
«Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?» (Мк. 10, 38).
Адже Господь приходить у світ не для того, щоб дати комусь владу, а щоб спасти людину. Апостоли ж прагнули іншої слави – простої, без страждань. Святитель Миколай Сербський каже:
«У Господа Христа лише одна слава – це слава страждань».
Апостоли спочатку не зрозуміли слів Христа, думаючи, що «чаша» і «хрещення» мають буквальне значення, тому охоче погодилися. Святитель Філарет (Дроздов) пояснює, що під цим хрещенням мається на увазі «хрещення кров’ю, пролитою на Хресті».
Коли інші апостоли почули про прагнення синів Заведеєвих до першості, вони почали обурюватися. Євфимій Зігабен пояснює:
«Двоє хотіли возвиситися над десятьма учнями, а десять позаздрили двом, які просили першості, і таким чином усі вони були недосконалі, тому що ще не зійшов на них Дух Святий. Але подивімося на їхнє подальше життя – і побачимо їх вільними від усякої пристрасті, як вони підносять один одного і поступаються першістю».
Життя поза Христом влаштоване так, що людина, будучи частиною суспільства, бажає підкорити собі інших, отримати вище становище. Поза Христом було і життя тієї святої, яку сьогодні згадує Церква, – преподобної Марії Єгипетської.
Здавалося б, пропаща грішниця, повністю поглинута гріхом. Але Господь постукав у двері її серця – і її життя стало святим. Як важливо вміти почути цей стукіт! Адже Господь хоче спасіння кожного з нас.
В житті преподобної одна зустріч змінила все: грішниця – стала святою.
Покаяння – це зміна особистості. У покаянні ми маємо стати інакшими: не такими, як були вчора, і завтра бути не такими, як сьогодні. Господь чекає нас, так само як чекав Марію Єгипетську і багатьох інших грішників, які після зустрічі з Ним стали святими.
Не так страшно згрішити, як страшно не покаятися.
Амінь.
Ієрей Ярослав Холодницький, настоятель Сергіївської парафії м. Корця Корецького І благочиння УПЦ
Просмотрено (0) раз
