Вхід Господній до Єрусалима — це перехідне двунадесяте свято, тобто одне із головних християнських свят, у які ми згадуємо ключові події новозавітної історії.
Він завжди святкується в неділю, що передує Великодню. Слідує відразу за Лазаревої суботою, ці свята тісно пов’язані між собою.
Вхід Господній до Єрусалиму описують усі чотири євангелісти. Весною 30-го року н. е., напередодні єврейського Великодня, прокуратор Іудеї Понтій Пилат приїхав у місто, щоб, у разі необхідності, запобігти заколоту серед місцевого населення – підданих Римської імперії. На Великдень до столиці стікалися юрби народу, це було головне у році іудейське свято.
Іісус Христос, як і всі іудеї, також вирушив до Єрусалиму. Одразу після чудесної події – Він воскресив свого померлого друга Лазаря. Багато людей бачили це диво і переконалися: Іісус — той самий Месія, на Якого так довго чекав Ізраїль. Він піде на царський престол і звільнить країну від влади язичницького Риму.
Саме за народну любов іудейські первосвященики були злі на Христа. Хто Він такий, щоб називати себе Месією? – думали вони. Первосвященики вирішили вбити і Його, і Лазаря, «бо заради нього багато іудеїв приходили і вірували в Іісуса».
Незважаючи на гнів первосвящеників і ніби на підтвердження народних надій на нового царя, Христос вирушає до столиці. Це відбувається за шість днів до Великодня. Але, на превеликий подив, Він в’їжджає в міські ворота не на коні, не з мечем, як належить революціонеру-визволителю, а на ослику. Цей ослик, на якому сидить Іісус, є символом того, що Царство, яке Він проповідує людям, не від світу цього.
І все одно його зустрічають, як царя. Люди тріумфують, вони щасливі. Дорогу під копитами ослика встеляють пальмовими гілками, тим самим воздаючи Христу царські почесті. Кричать: «Осанна! Благословен Той, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! («Осанна» означає «Рятуй нас»).
Пройде кілька днів, і той же натовп, розчарований тим, що Христос не скинув Римське панування, вимагатиме: «Розіпни, розіпни Його!»…
Опинившись у Єрусалимі, Спаситель попрямував до Храму і вигнав звідти всіх, хто продає та купує. Перекинув столи торговців зі словами: «Написано, – дім Мій домом молитви наречеться; а ви зробили його вертепом розбійників». Народ слухав Христа із захопленням; до нього підходили за зціленням сліпі та каліки.
Увечері Христос покинув Єрусалим і повернувся до Віфанії разом із учнями та народом, який пішов за Ним. Там, у домі Лазаря, Він переночував. Наступного дня розпочався період, який ми називаємо Страсною седмицею.
Найяскравіша традиція Вербної неділі – приносити в храми і будинки гілочки верби і кущів, що розпустилися, схожих на вербу. У слов’янських країнах верба стала символом свята і наслідування сучасникам Христа, які встеляли Його дорогу в Єрусалим квітами, гілками пальми та лавра.
Великий день Входу Господнього в Єрусалим нехай нагадає нам Його сльози і священний гнів, нехай ніколи не забудемо Його гірких сліз і слів, звернених не тільки до Єрусалиму, але й до кожного з нас!
Підемо ж за Христом, йдучи через тісні врата вузькою дорогою — і заспокоїмося там, де сяє вічна слава Святої Трійці. Амінь.
***
Тропарь на Вход Господень в Иерусалим, глас 1
О́бщее воскресе́ние/ пре́жде Твоея́ стра́сти уверя́я/ из ме́ртвых воздви́гл еси́ Ла́заря, Христе́ Бо́же./ Те́мже и мы, я́ко о́троцы побе́ды зна́мения нося́ще,/ Тебе́ Победи́телю сме́рти вопие́м:/ оса́нна в вы́шних,// благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Ин тропарь на Вход Господень в Иерусалим, глас 4
Спогре́бшеся Тебе́ креще́нием, Христе́ Бо́же наш,/ безсме́ртныя жи́зни сподо́бихомся воскресе́нием Твои́м,/ и воспева́юще зове́м:/ оса́нна в вы́шних,// благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Кондак на Вход Господень в Иерусалим, глас 6
На престо́ле на Небеси́,/ на жребя́ти на земли́ носи́мый, Христе́ Бо́же,/ А́нгелов хвале́ние и дете́й воспева́ние/ прия́л еси́ зову́щих Ти:// благослове́н еси́, гряды́й Ада́ма воззва́ти.
Молитва на Вход Господень в Иерусалим
Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же наш, в вы́шних со Отце́м на Престо́ле седя́й, вы́ну на крылу́ от Херуви́м носи́мый и пева́емый от Серафи́м, во днех же пло́ти Своея́ на жребя́ти о́сли се́сти изво́ливый на́шего ра́ди спасе́ния, и от дете́й воспева́ние прия́вый и во Святы́й град Иерусали́м пре́жде шести́ дней бытия́ Па́схи на во́льную страсть прише́дый, да спасе́ши мир Кресто́м, погребе́нием и Воскресе́нием Твои́м! И я́коже тогда́ лю́дие, седя́щие во тьме и се́ни сме́ртней, прие́мши ве́тви древе́с и ва́иа от фи́ник, срето́ша Тя, Сы́на Дави́дова Тя испове́дуя, та́кожде и нас ны́не в предпра́зднственный день сей в подража́ние о́нех ва́иа и ве́тви в рука́х нося́щих соблюди́ и сохрани́. И я́коже о́нии наро́ди и де́ти “оса́нна” Тебе́ приноша́ху, сподо́би и нам во псалма́х и пе́ниих духо́вных душа́ми чи́стыми и нескве́рными усты́ просла́вити вся вели́чия Твоя́ в пра́здник сей и во всю седми́цу стра́сти Твоея́ и неосужде́нно дости́гнути и причасти́тися Боже́ственныя ра́дости Святы́я Па́схи в пресве́тлые дни Живоно́снаго Воскресе́ния Твоего́, да воспое́м и просла́вим Твое́ Божество́ вку́пе со Безнача́льным Твои́м Отце́м и Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом всегда́ ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание на Вход Господень в Иерусалим
Велича́ем Тя, Живода́вче Христе́, Оса́нна в вы́шних и мы Тебе́ вопие́м Благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Просмотрено (0) раз
