Вознесіння Господнє
Перехідне свято на сороковий день після Пасхи
Від Луки святе благовіствування: Розділ 24:36-53 (зач. 114)
36: Коли вони про це говорили, Сам Іісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37: Вони схвилювались і злякались, думаючи, що бачать духа.
38: Але Він сказав їм: що хвилюєтесь, і для чого такі думки входять до сердець ваших?
39: Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам; доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40: І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41: Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувались, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42: Вони подали Йому частину печеної риби і стільникового меду.
43: І, взявши, їв перед ними.
44: І сказав їм: ось те, про що Я говорив вам, коли ще був з вами, що належить здійснитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому, і у пророків, та в псалмах.
45: Тоді відкрив їм розум до розуміння Писань.
46: І сказав їм: так написано і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47: і щоб в ім’я Його проповідувалося покаяння і прощення гріхів між усіма народами, починаючи від Ієрусалима.
48: Ви ж свідки цьому.
49: І Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Ієрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50: І вивів їх з міста до Віфанії і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51: І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і возноситися на небо.
52: Вони поклонились Йому і повернулись до Ієрусалима з великою радістю.
53: І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
***
Вознесіння Господнє є перехідним святом: його дата залежить від дати святкування Великодня. Вознесіння завжди святкується в четвер шостого тижня (седмиці), на сороковий день після Великодня. Воно належить до так званих господських свят, тобто тих, які стосуються Господа Іісуса Христа.
У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Іісус Христос був розіп’ятий на Хресті і Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії на горі Єлеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо. Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях святих апостолів і, коротко, наприкінці Євангелія від Марка:
“Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього. І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо” (Діян. 1:9-11).
Після подій Воскресіння Іісус Христос кілька разів являвся апостолам і проповідував Боже Царство. Це було не видіння, це був живий Учитель, із плоті і крові, на свідчення того, що Спаситель справді воскрес із мертвих і, тим самим, переміг смерть. Явлення Христа були, свого роду, підготовкою до дня П’ятидесятниці — коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу. Але це буде пізніше, через кілька днів після Вознесіння, а поки Господь кличе апостолів у передмістя Єрусалима, Віфанію. Там, на горі Єлеон, вони в останній раз бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє учнів і возноситься на небо.
У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого здивовані учні побачили «двох мужів у білій одежі» — вони сповістили про прийдешнє Друге Пришестя Христа.
Після цієї дивовижної радісної розлуки з Христом апостоли повернулися до Єрусалима. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.
До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятидесятниця були, по суті, єдиним святом, святкування Вознесіння Господнього і П’ятидесятниці не розділяли. П’ятидесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період церковного календаря. Тертуліан називав його «laetissimum spatium» — радісний період. У IV столітті П’ятидесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи, а й як святковий день (сорок третє правило Ельвірского Собору (300 р.).
Коли П’ятидесятниця стала самостійним святом, окремо стали відзначати і Вознесіння. Перші згадки про це можна прочитати у святителя Григорія Ниського і в антіохійських проповідях святителя Іоанна Златоуста. Свято триває десять днів: один день передсвята, який співпадає з відданням Великодня, і вісім днів віддання свята. Віддання свята припадає на наступну за святом п’ятницю сьомого тижня після Великодня.
У ікон, що зображують Вознесіння Господнє, є чітка іконографія, якої дотримуються всі іконописці. На іконі свята зображено всіх дванадцятьох апостолів, між якими, в центрі, зображено Богородицю. Апостоли або стоять, або прихилили коліна. Христос возноситься в хмарі, оточений ангелами. На деяких іконах є цікава деталь — на Єлеонській горі, звідки Спаситель зійшов на небеса, відображений слід від Його ноги.
У день Вознесіння наш Господь Іісус Христос наставляє все людство — і кожного з нас. І робить це через своїх учнів — апостолів. Саме вони стали свідками того, як Спаситель вознісся на небо через сорок днів після свого Воскресіння. Коли Господь впродовж сорока днів являється своїм учням після Хреста і Воскресіння, Він тим самим зміцнює їхню віру, дає їм опору, надію на майбутнє Царство Небесне. А Вознесінням Господь ніби ставить крапку в справі домобудівництва нашого спасіння. Він, як Людина, у своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином, Його подвиг відкуплення закінчується — людина повертається на Небо! Господь ніби ставить крапку, але не залишає апостолів, а отже й всіх нас, наодинці. Христос каже: якщо ми серцем приймемо Вознесіння, Він пошле Духа Святого, Який утішить нас. Ця розрада — у святі П’ятидесятниці, яке Церква відзначає через кілька днів після Вознесіння.
Канони свята написані святим Іоанном Дамаскіном і святим Іосифом співцем. Кондак і ікос належать святому Роману Солодкоспівцю.
***
Тропарь Вознесению Господню, глас 4
Возне́слся еси́ во сла́ве, Христе́ Бо́же наш,/ ра́дость сотвори́вый ученико́м,/ обетова́нием Свята́го Ду́ха,/ извеще́нным им бы́вшим благослове́нием,// я́ко Ты еси́ Сын Бо́жий, Изба́витель ми́ра.
Кондак Вознесению Господню, глас 6
Е́же о нас испо́лнив смотре́ние,/ и я́же на земли́ соедини́в Небе́сным,/ возне́слся еси́ во сла́ве, Христе́ Бо́же наш,/ ника́коже отлуча́яся,/ но пребыва́я неотсту́пный,/ и вопия́ лю́бящим Тя:// Аз есмь с ва́ми и никто́же на вы.
Молитва Вознесению Господню
Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш, соше́дый с Небе́сных высо́т спасе́ния на́шего ра́ди и напита́вый нас духо́вною ра́достию во святы́я и пресве́тлыя дни Воскресе́ния Твоего́, и па́ки по соверше́нии земна́го служе́ния Твоего́ вознесы́йся от нас на не́бо со сла́вою и возседы́й одесну́ю Бо́га и Отца́!
В сей “я́сный и всесве́тлый день Боже́ственнаго на небеса́ восхожде́ния” Твоего́ “земля́ пра́зднует и лику́ет, ра́дуется и не́бо Вознесе́нием днесь Творца́ тва́ри”, челове́цы славосло́вят непреста́нно, зря́ще заблу́ждшее и па́дшее естество́ свое́ на ра́мо Твое́, Спа́се, взе́млемо и на небеса́ вознесе́нное, А́нгели же веселя́тся, глаго́люще: Кто Сей, прише́дый во сла́ве, си́лен во бра́ни. Сей вои́стину Царь Сла́вы?!
Сподо́би и нам немощны́м, земна́я еще́ му́дрствующим и плотоуго́дия твори́ти непрестаю́щим, восхо́д Твой на не́бо стра́шный помышля́ющи и пра́зднующе, плотска́я и жите́йская отложи́ти попече́ния и со Апо́столы Твои́ми на не́бо ны́не взира́ти всем се́рдцем свои́м и все́ми помышле́ньми свои́ми, помина́юще, я́ко та́мо на небеси́ горе́ жи́тельство на́ше есть, здесь же на земли́ мы то́чию стра́нники и прише́льцы есмы́, отше́дшия из до́ма О́тча в страну́ дале́чу греха́.
Сего́ ра́ди усе́рдно про́сим Тя, пресла́вным Вознесе́нием Твои́м, Го́споди, оживи́ на́шу со́весть, ея́же ну́жнейши ничто́же есть в ми́ре, возведи́ нас из пле́на сего́ грехо́внаго пло́ти и ми́ра и сотвори́ нас го́рняя му́дрствовати, а не земна́я, я́ко да не ктому́ себе́ угожда́ти бу́дем и жи́ти, но Тебе́ Го́споду и Бо́гу на́шему служи́ти бу́дем и порабо́таем, до́ндеже отреши́вшеся от уз пло́ти и проше́дши невозбра́нно возду́шныя мыта́рства, дости́гнем Небе́сных оби́телей Твои́х, иде́же, ста́вше одесну́ю Вели́чествия Твоего́, со Арха́нгелы и А́нгелы и все́ми святы́ми прославля́ти бу́дем Всесвято́е и́мя Твое́ со Безнача́льным Твои́м Отце́м и Пресвяты́м и Единосу́щным и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание Вознесению Господню
Велича́ем Тя,/ Живода́вче Христе́,/ и почита́ем е́же на Небеса́/ с пречи́стою Твое́ю Пло́тию// Боже́ственное вознесе́ние.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (0) раз
