Святий пророк Єзекіїль (VI ст. до Р. Х.)
День пам’яті (н. ст.) -3 серпня
Святий пророк Єзекіїль жив у VI столітті до Різдва Христового. Він народився в місті Сарірі, походив із коліна Левіїна, був священником і сином священника Вузія. Під час другої навали на Єрусалим вавилонського царя Навуходоносора, у двадцятип’ятирічному віці Єзекіїль був відведений до Вавилону разом з царем Єхонією II і багатьма іншими іудеями.
У полоні пророк Єзекіїль жив біля річки Ховар. Там, коли святому пророку було тридцять років, у видіннях йому було відкрито майбутнє єврейського народу і всього людства. Пророк побачив сяючу хмару, в середині якої було полум’я, а в ньому була таємнича подоба рухомої духом колісниці та чотирьох крилатих тварин, які мали кожне чотири обличчя: людини, лева, тельця й орла. Перед їхніми обличчями були колеса, усіяні очима. Над колісницею височіло ніби кришталеве склепіння, над яким знаходилася подоба престолу ніби із блискучого сапфіру. На цьому престолі була сяюча «подоба Людини», а навколо Нього веселка (Єз. 1:4-28).
За тлумаченням отців Церкви, пресвітла «подоба Людини», яка сидить на сапфіровому престолі, була прообразом воплочення Сина Божого від Пресвятої Діви Марії, Котра стала Престолом Божим; чотири тварини проображали чотирьох євангелістів, а колеса з безліччю очей знаменували частини світу зі всіма народами землі.
Під час цього видіння святий пророк від страху впав на землю, але голос Божий наказав йому встати і потім оголосив, що Господь посилає його на проповідь до народу ізраїльського. Відтоді почалося пророче служіння Єзекіїля. Пророк сповістив народу ізраїльському, який перебував у полоні вавилонському, про майбутні випробування як покарання за помилки у вірі та відступництво від Істинного Бога. Святий провіщав також і настання кращих часів для своїх полонених співвітчизників, пророкував повернення їх із вавилонського полону й відновлення Єрусалимського храму.
Особливо важливими є два знаменних видіння пророка: про храм Господній, сповнений слави, і про сухі кістки на полі, яким Дух Божий дав нове життя. Видіння про храм було таємничим прообразом визволення роду людського від неволі ворожої та влаштування Церкви Христової через відкупний подвиг Сина Божого, Який воплотився від Пресвятої Діви Марії. Її пророк назвав «брамою зачиненою», якою пройшов сам лише Господь Бог (Єз. 44:2). Видіння про сухі кістки на полі, у свою чергу, було прообразом загального воскресіння мертвих і нового вічного життя відкуплених Хресною смертю Господа Іісуса Христа (Єз. 37:1-14).
Святий пророк Єзекіїль мав від Господа дар чудотворіння. Він, подібно до пророка Мойсея, молитвою до Бога розділив води річки Ховара, і євреї перейшли на інший берег, уникнувши переслідування халдеїв. Під час голоду пророк випросив у Бога примноження їжі для тих, хто голодував.
За викриття в ідолопоклонстві одного єврейського князя святий Єзекіїль був страчений: прив’язаний до диких коней, він був розірваний на частини. Благочестиві євреї зібрали понівечене тіло пророка і поховали його на полі Маур, в усипальниці Сима і Арфаксада, прабатьків Авраама, недалеко від Багдада.
Пророцтва Єзекіїля записані в книзі, названій його ім’ям і включеній до Біблії.
***
Иезекииль был пророком и священником. Свою молодость он провел в Иудее. Когда ему исполнилось двадцать пять лет, он в 597 году, за одиннадцать лет до разрушения Иерусалима, был уведен в плен вавилонский вместе с царем Иоакимом и жил там среди переселенцев при реке Ховаре. К пророчеству священник Иезекииль был призван на пятом году своего пребывания в вавилонском плену. При этом Господь показал Своему избраннику следующее видение.
Иезекииль видел в светлом облаке нечто подобное четырем животным, у каждого из которых было по четыре крыла и по четыре лица: человека, льва, тельца и орла. Под каждым животным находилось по одному колесу с высокими ободьями, усеянными очами. Над их головами утверждался кристальный свод, а на своде стоял престол. На престоле восседал Господь в образе человека. С этого престола Господь призвал Иезекииля к пророческому служению и дал ему съесть свиток, на котором было написано: «плач, и стон, и горе». Пророк съел этот свиток и почувствовал в устах своих сладость, как от меда. Эти слова, написанные на свитке, явились темой обличительной проповеди пророка Иезекииля. С этого времени из уст избранника Божия раздавались пророческие слова, предсказывающие о надвигающемся горе и страданиях избранного народа. Такая участь постигнет избранный народ за то, что он забыл своего Бога и поклоняется чужим богам. Иезекииль подобно своему современнику пророку Иеремии предсказывал евреям о разрушении Иерусалима и убеждал их покориться воле Божией. Из далекой страны плена он изображал взятие и разрушение Иерусалима с такими подробностями, как будто все это он видел своими глазами. Но пророк не только обличает евреев, он утешает и ободряет пленных своих братьев. Он убеждает их в том, что еврейский народ, несмотря на тяжкое наказание Божие, все-таки останется избранником Божиим. Своими страданиями он должен очиститься от грехов, а затем выполнить возложенную на него миссию, которая заключается в распространении среди языческого мира веры в Истинного Бога.
Поскольку иудейскому народу предстояло выполнить такую историческую миссию, пророк предсказывал гибель всех его угнетателей и возвращение евреев из плена на родину. Однажды он рассказал верующим, что Господь перенес его в будущий, восстановленный Иерусалим. Какой-то таинственный муж водил его по городу и по двору заново отстроенного храма, и Господь велел ему внимательно смотреть и запоминать, чтобы потом подробно рассказать своим землякам в Вавилоне. Таким образом Иезекииль поддерживал дух изгнанников, предсказывал, что они вернутся на землю отцов и их Царем станет Потомок Давида – Христос, Спаситель Мира (Иез. 40–47).
Некоторые пророчества Иезекииля изображаются символически. Так, например, будущее восстановление Иудейского царства и грядущее воскресение мертвых пророк изображает под видом поля, усеянного человеческими костями. Эти кости, под воздействием Духа Божия, облекаются плотью и оживают (Иез. 37). Спасительное учение грядущего Мессии Иезекииль изображает под видом источника, вытекающего из храма, воды которого впадают в Мертвое море и оживляют всю страну (Иез. 47).
Пророк не дожил до того счастливого часа, когда иудейский народ возвратился из плена и восстановил свою столицу и храм. Предание говорит, что великий пророк был убит одним иудейским вельможей за то, что Иезекииль смело обличил его в идолопоклонстве. Двадцать два года Иезекииль нес тяжелое пророческое служение и оставил после себя книгу для назидания его современников и будущих потомков.
***
Тропарь пророка Иезекииля, глас 2
Проро́че Бо́жий Иезеки́иле,/ предзре́вый затворе́нная Ду́хом врата́/ и Плотоно́сца, во исхо́де сих, Еди́наго сказа́вый Бо́га,/ Того́ моли́, мо́лимся,/ да отве́рзет дверь ми́лости Своея́// и спасе́т ду́ши благоче́стно пою́щих па́мять твою́.
Ин тропарь пророка Иезекииля, глас 2
Проро́ка Твоего́ Иезеки́иля па́мять, Го́споди, пра́зднующе,/ тем Тя мо́лим:// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак пророка Иезекииля, глас 4
Бо́жий яви́лся еси́ проро́к, Иезеки́иле чу́дне,/ воплоще́ние Госпо́дне всем провозвести́л еси́,// Сего́ А́гнца и Зижди́теля, Сы́на Бо́жия, я́вльшася во ве́ки.
Благовіст УПЦ; Азбука, митрополит Вениамин (Пушкарь) Священная Библейская история Ветхого Завета
Просмотрено (5) раз
