Священномученики, які в Херсонесі єпископствували: Василій, Єфрем, Капітон, Євгеній, Єферій, Єлпідій та Агафодор
День пам’яті (н. ст.) – 20 березня
Священномученики Василій, Єфрем, Капітон, Євгеній, Єферій, Єлпідій та Агафодор несли благовістя Христове в землі Північного Причорномор’я від Дунаю до Дніпра, включно з Кримом. Вони увінчали своє служіння мученицькою кончиною в IV столітті в місті Херсонесі Таврійському.
На початку IV століття в Херсонесі було засновано єпископську кафедру. Це була переломна доба, коли Херсонес, який слугував базою для римських воїнів, поступово переходив у залежність від Візантії. 300 року патріарх Єрусалимський Єрмон для євангельської проповіді розіслав у різні країни багатьох єпископів. Двоє із них, Єфрем і Василій, прибули до Херсонеса, де насаджували слово Боже. Потім святитель Єфрем пішов до народів, які жили вздовж Дунаю. Там у благовісті Христовому він зазнав багато скорбот і трудів. Під час гоніння, що почалося, він був обезголовлений.
Проповідь у Херсонесі продовжував його сподвижник, святий Василій. Багатьох ідолопоклонників він наставив на шлях істини. Інші заблукалі жителі міста, озлоблені його діяльністю, чинили запеклий спротив. Святого сповідника було схоплено, нещадно побито і вигнано із міста.
Віддалившись у гори й оселившись у печері, священномученик Василій безперестанно молив Бога за тих, хто вигнав його, щоб Він осяяв їх світлом істинного Боговідання. І Господь послав невірним диво. У знатного жителя Херсонеса помер єдиний син. Спочилий з’явився батькам уві сні і розповів, що дехто святий Василій своїми молитвами до Істинного Бога може воскресити його із мертвих. Коли батьки розшукали святителя і просили його звершити чудо, святий відповідав, що сам він є грішна людина і не має сил воскрешати мертвих. Але Господь всемогутній і може виконати їхнє прохання, якщо вони увірують у Нього. Довго молився святий, прикликаючи ім’я Святої Трійці. Потім, освятивши воду, він полив нею померлого, і той ожив. З пошаною святителя було повернуто до міста, а багато хто увірував і охрестився.
Невдовзі з веління імператора Максиміана Галерія (305–311) гоніння на християн спалахнуло з новою силою. Христоненависники озброїлися і проти святителя Василія. 7 березня 309 року вони увірвалися до його будинку, зв’язали його, потягли вулицями і забили до смерті камінням та палицями. Тіло священномученика Василія було кинуто за містом на поживу псам і птахам. Багато днів воно лежало без поховання, проте залишилося недоторканним. Потім християни таємно поховали в печері святе тіло мученика.
За рік, дізнавшись про мученицьку кончину святителя Василія, три його сподвижники, єпископи Євгеній, Єлпідій і Агафодор, залишивши проповідь у Геллеспонтській країні, прибули до Херсонеса продовжити його святу справу. Вони поклали багато трудів для спасіння людських душ. Усі три єпископи розділіли долю свого попередника. Язичники також побили їх камінням 7 березня 311 року.
Декілька років потому, уже за часів царювання рівноапостольного Константина Великого (306–337; пам’ять 21 травня), із Єрусалима до Херсонеса прибув єпископ Єферій. Спершу він також зустрів протидію з боку язичників. Але святий імператор, який оголосив свободу християнської віри у всій імперії, не допустив насильницьких дій проти проповідника. Він видав указ, за яким херсонеським християнам дозволялося безперешкодно звершувати богослужіння. Стараннями святителя Єферія в місті було побудовано храм, де святий мирно правив своєю паствою.
Аби віддячити імператорові за покровительство християнам, святитель Єферій їздив до Константинополя. Дорогою назад він захворів і помер на острові Амосі (в Греції) 7 березня.
На місце святителя Єферія імператор Константин прислав єпископа Капітона. Християни зустріли його з радістю. Однак язичники зажадали від нового єпископа знамення, щоб увірувати в Бога, Якого він проповідує. Поклавши всю надію на Господа, святий Капітон у святительському облаченні увійшов у розведене багаття. Він довго молився у вогні і вийшов із нього неушкодженим, набравши у свою фелонь гарячого вугілля. Тоді безліч невіруючих переконалися в силі Бога християнського.
Про це чудо і про велику віру святого Капітона було сповіщено рівноапостольному Константину і святим отцям на Першому Вселенському Соборі в Нікеї (325).
Через декілька років святитель Капітон у справах вирушив до Константинополя. Але корабель бурею прибило до гирла Дніпра. Місцеві жителі (язичники), захопивши корабель, потопили всіх, хто був на ньому, зокрема і священномученика Капітона. Це сталося 21 грудня.
Пам’ять святого єпископа Церква встановила відзначати разом з пам’яттю інших херсонеських священномучеників, 7 березня.
***
Кондак священномученикам, в Херсонесе епископствовавшим, глас 2
Светоно́сный де́нь наста́/ па́стырей, епи́скопствовавших све́тло в Херсо́не,/ и́хже воспева́ем пра́здник,/ пострада́вших за Христо́вы о́вцы./ Священному́ченицы, моли́те Пастыренача́льника Христа́/ и на́с причести́ десна́го ове́ц стоя́ния,/ да вопие́м ва́м:/ ра́дуйтеся, свяще́ннии отцы́,// за Христа́ кро́вь свою́ излия́вшии.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (0) раз
