У Великий Вівторок Страсної седмиці уставні богослужіння: часи, зображальні, вечірня та Літургія Передосвячених Дарів.
За уставом Православної Церкви, протягом перших трьох днів Страсної седмиці — з Великого Понеділка по Велику Середу — під час уставних богослужінь прочитується повністю усе Четвероєвангеліє. Така практика має давнє походження й засвідчує прагнення Церкви розгорнуто спогадати всю євангельську історію спасіння напередодні Святих Страстей Христових. Читання звершується послідовно за главами, розподіленими на три дні.
Богослужбові тексти та євангельські читання цього дня зосереджені на бесідах, які Господь Іісус Христос мав цього дня.
Євангеліст Марк розповідає про цей день: «Прийшли знову до Ієрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященники і книжники, і старійшини». Зрозуміло, мова йде не про звичайну прогулянку територією храму, а про спілкування з тими, хто підходив до Христа і ставив Йому запитання.
Вороги Господа, не бажаючи прийняти Його проповідь в її істині і простоті, прагнули все перевести в область їм добре знайому, для них цінну, і ними ж вигадану: влади, права, авторитету. Не маючи чого заперечити по суті слів Господа, вони вирішують поставити під сумнів саму можливість Йому проповідувати: «Якою владою Ти це робиш, і хто дав Тобі владу робити це?» (Мк. 11:28).
Вожді іудейські вважали, що для звернення з повчанням до народу необхідно володіти повноваженнями, які даються або походженням від покоління Левіна (священство), або навчанням у спеціальних фарисейських школах. Згадаймо здивування вчителів юдейських: «І дивувалися іудеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись?» (Ін.7:15).
Господь Іісус готовий відповісти на це запитання, але за умови, що спочатку вони дадуть відповідь на Його запитання: «Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. Хрещення Іоаннове з небес було чи від людей? відповідайте Мені.» (Мк. 11:29-30).
Подальші міркування фарисеїв і старійшин показують, що вони не можуть дати відповідь на це запитання, тому що в будь-якому з випадків дійдуть невигідного для них твердження. Відмовившись дати відповідь на це запитання Господа, а вірніше, сказавши «не знаємо», вони тим самим були викриті як лукаві лицеміри. Христос же їм відповідає: «Я не скажу вам, якою владою це роблю» (Мк. 11:33). Божественний Учитель не сказав, що не знає, але що не скаже. Бо треба бути гідним почути істину.
У цій самій царині (лицемірства й бажання спокусити Христа підступними запитаннями) знаходиться запитання про воскресіння, яке садукеї поставили Спасителю (Мф. 22:23-33; Мк. 12:18-27; Лк. 20:27-39).
Садукеї, які, як відомо, не вірили у воскресіння померлих, будували хитромудрі аргументи на свою користь. Ось з таким одним софізмом вони приступають до Господа, запитуючи Його: «Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то нехай його брат візьме його дружину і воскресить нащадків брата свого (Втор.25:5).
Було в нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи дітей, залишив свою дружину своєму братові; так само другий і третій — аж до сьомого. Після всіх померла й жінка. Тож котрого із семи буде вона дружиною у воскресінні? Адже всі мали її!» (Мф 22:24-28).
Господь їм відповідає: «Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої, бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі. Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Слова Божого, яке говорить: Я є Богом Авраама, Богом Ісаака, Богом Якова, — Богом не мертвих, а живих» (Мф. 22:29-32). Цією своєю відповіддю Господь «посоромив садукеїв» (Мф. 22:34).
З інших біблійних текстів цього дня привертає до себе увагу притча про десять дів і притча про таланти. Синаксарій Великого Вівторка присвячений саме притчі про десять дів: «Ось і притчу про десять дів розказав, схиляючи всіх до милосердя… що навчить нас завжди бути пильними і до зустрічі істинного Нареченого добрими ділами, особливо ж милістю, бути готовими, бо невідомий день і година кончини».
Притча про таланти (Мф 25:14-30) знайшла відображення в богослужінні Великого Вівторка — у двопіснці прп. Косьми, що читається на Утрені (див. 8 пісня). Причта про таланти має есхатологічне значення, тобто відноситься до суду Божого, на якому кожна людина повинна дати відповідь за свої справи і слова (пор. Мф. 12:37 і Євр. 9:27).
Якщо звернутися до всього 25-го розділу Євангелія від Матфея, то побачимо, що притча про таланти йде одразу ж після притчі про десять дів. Завершується цей розділ прямими словами Спасителя нашого Іісуса Христа про страшний суд: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї» (Мф. 25.31).
Таким чином, очевидно, що ці дві притчі хоч і під різними образами, але все ж говорять про час суду Божого. Крім цього, вони об’єднані ще однією важливою темою — темою росту, набуття, примноження чесноти, здобуття Благодаті.
Окремої згадки заслуговує питання фарисеїв про подать кесарю (Мф.22:15-22, Мк.12:13-17, Лк.20:20-26). Хоча в євангельському тексті немає прямих вказівок, проте цю подію багатьма тлумачами заведено відносити саме до Вівторка Страсної Седмиці.
Очевидно, це питання було з низки тих запитань, які не просто мали поставити Христа в скрутне становище, а й прагнули скомпрометувати Його настільки, щоб можна було висунути Йому серйозні звинувачення. Політичне підґрунтя цього питання очевидне.
Старійшини прекрасно розуміли, якщо Господь відповість, що треба платити податок кесареві, це викличе неприйняття і навіть гнів народу, а якщо скаже, що платити не треба — Його можна буде звинуватити в неповазі до влади, і навіть бунтівництві. Господь, перед тим як дати відповідь, просить динарій, тобто римську срібну монету, і запитує, чиє зображення на ній?
Отримавши відповідь, що там зображено кесаря, Спаситель промовляє відомі слова: «кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові» (Мф.22:21).
Як розуміти ці слова Господа? Зажадавши римську монету в тих, хто запитує Його, Господь одразу виявляє, що ці гроші є в наявності в тих, хто з ним розмовляє. А якщо народ розраховується грошима римлян, значить по суті визнає над собою владу римлян. Це очевидне реальне становище: чия грошова система — того і влада.
А якщо це так, значить треба платити податок тій владі, яку визнаєш над собою. Так влаштовані земні держави. Однак, далі сказано, що слід віддавати Боже Богу. У зіставленні з першою частиною відповіді це породжує складнішу проблематику. Як розмежувати, що належить кесареві, а що Богові, особливо враховуючи, що в римській державі віддавали божественні почесті імператору.
Очевидно, що кесареві (у широкому сенсі слова) належить те, що створено державою: від доріг до систем освіти та медицини. Але це земне. У цьому сенсі «всяка влада від Бога» (Рим. 13:1), тобто сам принцип влади як прагнення до організації та впорядкування життя людей на підставі справедливості та руху до добробуту.
Однак, це не означає, що будь-яка влада благословенна Богом. Історія знає безліч прикладів досягнення й утримання влади різноманітними беззаконними способами. У результаті порушується саме призначення влади: впорядкування людської спільноти, досягнення стабільності та спокою, які дозволяли б кожній окремій людині реалізовувати себе, замінюється на володіння владою як самоціль, владу заради влади.
Також зрозуміло, що між Божим і кесаревим можливе протистояння. Це відбувається в той момент, коли кесар претендує на Боже, тобто хоче володіти тим, що йому в принципі не належить і належати не може. У такій ситуації кожен вірянин повинен діяти згідно зі словами апостольськими, сказаними можновладцям: «Чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?» (Діян 4:19). Це риторичне запитання, відповідь на яке кожному християнину зрозуміла.
Християни завжди знали, що бувають часи, коли кесар претендує на Боже, і завжди вірили, що наприкінці часів запанує хтось, хто зазіхатиме на Боже найвищою мірою: кесар, який бажає зосередити у своїх руках боже і кесареве, стати богом, отримати божественне поклоніння. Його особистого імені ми поки що не знаємо, але зараз називаємо його антихрист.
Отже, даючи відповідь про подать кесареву, Іісус Христос вказує нам: виконуйте як громадяни обов’язки стосовно держави і влади; як члени земного суспільства, які користуються земними благами і здобутками — віддавайте данину (податок), тому хто забезпечує вас цим. Але завжди пам’ятайте, що йдеться про земне становище, про земні речі.
Коли ж ітиметься про Царство Боже, то Небесному Царю слід віддавати те, що Йому належить як нашому творцеві, — тобто нашу душу. Не віддавайте вашу душу у владу іншої людини, навіть якщо це сам кесар. Про це апостол Павел скаже: «Ви куплені дорогою ціною (маються на увазі хресні страждання Іісуса Христа, — а. С.); не ставайте ж рабами людей» (1Кор.7:23).
У Великий Вівторок, як і в інші дні Страсної Седмиці, розум наш має бути занурений у роздуми про страждання Спасителя нашого Іісуса Христа. Ми в храмах так часто чуємо, що і нам слід пройти через хресний шлях і Голгофу для того, щоб Воскреснути разом із Господом слави.
Але який наш хрест? Де його взяти? Як його нести?
Свт. Інокентій Херсонський в одній зі своїх проповідей на страсну седмицю говорить: «Отже, хто бажає бути розп’ятим із Христом, не бійся нестачі в хрестах… де Голгофа і хрест, необхідні для такого розп’яття? Скрізь, де ми з тобою… Християнин не зобов’язаний шукати цих хрестів; але коли вони зустрінуть його, повинен іти на них, не ображаючись. Тому кожен, у якому б місці і званні не був, повинен завжди плекати і зміцнювати в собі святу рішучість, — стояти, в потрібному випадку, за ім’я Спасителя свого до крові; повинен заздалегідь робити це, щоб під час навали небезпеки, злякавшись смерті, не осоромитися своєї віри і не змусити потім Спасителя свого посоромитися такої малодушності перед обличчям Бога й Ангелів».
***
Тропарь и Кондак на Великий Вторник
Тропарь, глас 8
Се, Жени́х гряде́т в полу́нощи,/ и блаже́н раб, его́же обря́щет бдя́ща,/ недосто́ин же па́ки, его́же обря́щет уныва́юща./ Блюди́ у́бо, душе́ моя́,/ не сном отяготи́ся,/ да не сме́рти предана́ бу́деши,/ и Ца́рствия вне затвори́шися,/ но воспряни́ зову́щи:// Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, Богоро́дицею поми́луй нас.
Кондак, глас 2
Час, душе́, конца́ помы́сливши,/ и посече́ния смоко́вницы убоя́вшися,/ да́нный тебе́ тала́нт трудолю́бно де́лай, окая́нная,/ бо́дрствующи и зову́щи:// да не пребу́дем вне черто́га Христо́ва.
Ексапостиларий
Черто́г Тво́й ви́жду, Спа́се мой, украше́нный, и оде́жды не и́мам, да вни́ду вонь: просвети́ одея́ние души́ моея́, Светода́вче, и спаси́ мя.
***
Евангелие от Матфея 24:36-26:2
О дне же том и часе никто не знает, ни Ангелы небесные, а только Отец Мой один; но, ка́к было во дни Ноя, так будет и в пришествие Сына Человеческого: ибо, ка́к во дни перед потопом ели, пили, женились и выходили замуж, до того дня, как вошел Ной в ковчег, и не думали, пока не пришел потоп и не истребил всех, – так будет и пришествие Сына Человеческого; тогда будут двое на поле: один берется, а другой оставляется; две мелющие в жерновах: одна берется, а другая оставляется. Итак бодрствуйте, потому что не знаете, в который час Господь ваш приидет. Но это вы знаете, что, если бы ведал хозяин дома, в какую стражу придет вор, то бодрствовал бы и не дал бы подкопать дома своего. Потому и вы будьте готовы, ибо в который час не думаете, приидет Сын Человеческий. Кто́ же верный и благоразумный раб, которого господин его поставил над слугами своими, чтобы давать им пищу во время? Блажен тот раб, которого господин его, придя, найдет поступающим так; истинно говорю вам, что над всем имением своим поставит его. Если же раб тот, будучи зол, скажет в сердце своем: не скоро придет господин мой, и начнет бить товарищей своих и есть и пить с пьяницами, – то придет господин раба того в день, в который он не ожидает, и в час, в который не думает, и рассечет его, и подвергнет его одной участи с лицемерами; там будет плач и скрежет зубов.
Тогда подобно будет Царство Небесное десяти девам, которые, взяв светильники свои, вышли навстречу жениху. Из них пять было мудрых и пять неразумных. Неразумные, взяв светильники свои, не взяли с собою масла. Мудрые же, вместе со светильниками своими, взяли масла в сосудах своих. И как жених замедлил, то задремали все и уснули. Но в полночь раздался крик: вот, жених идет, выходите навстречу ему. Тогда встали все девы те и поправили светильники свои. Неразумные же сказали мудрым: дайте нам вашего масла, потому что светильники наши гаснут. А мудрые отвечали: чтобы не случилось недостатка и у нас и у вас, пойдите лучше к продающим и купите себе. Когда же пошли они покупать, пришел жених, и готовые вошли с ним на брачный пир, и двери затворились; после приходят и прочие девы, и говорят: Господи! Господи! отвори нам. Он же сказал им в ответ: истинно говорю вам: не знаю вас.
Итак, бодрствуйте, потому что не знаете ни дня, ни часа, в который приидет Сын Человеческий.
Ибо Он поступит, как человек, который, отправляясь в чужую страну, призвал рабов своих и поручил им имение свое: и одному дал он пять талантов, другому два, иному один, каждому по его силе; и тотчас отправился. Получивший пять талантов пошел, употребил их в дело и приобрел другие пять талантов; точно так же и получивший два таланта приобрел другие два; получивший же один талант пошел и закопал его в землю и скрыл серебро господина своего. По долгом времени, приходит господин рабов тех и требует у них отчета. И, подойдя, получивший пять талантов принес другие пять талантов и говорит: господин! пять талантов ты дал мне; вот, другие пять талантов я приобрел на них. Господин его сказал ему: хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего. Подошел также и получивший два таланта и сказал: господин! два таланта ты дал мне; вот, другие два таланта я приобрел на них. Господин его сказал ему: хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего. Подошел и получивший один талант и сказал: господин! я знал тебя, что ты человек жестокий, жнешь, где не сеял, и собираешь, где не рассыпа́л, и, убоявшись, пошел и скрыл талант твой в земле; вот тебе твое. Господин же его сказал ему в ответ: лукавый раб и ленивый! ты знал, что я жну, где не сеял, и собираю, где не рассыпа́л; посему надлежало тебе отдать серебро мое торгующим, и я, придя, получил бы мое с прибылью; итак, возьмите у него талант и дайте имеющему десять талантов, ибо всякому имеющему дастся и приумножится, а у неимеющего отнимется и то́, что́ имеет; а негодного раба выбросьте во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов. Сказав сие, возгласил: кто имеет уши слышать, да слышит! Когда же приидет Сын Человеческий во славе Своей и все святые Ангелы с Ним, тогда сядет на престоле славы Своей, и соберутся пред Ним все народы; и отделит одних от других, как пастырь отделяет овец от козлов; и поставит овец по правую Свою сторону, а козлов – по левую. Тогда скажет Царь тем, которые по правую сторону Его: приидите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира: ибо алкал Я, и вы дали Мне есть; жаждал, и вы напоили Меня; был странником, и вы приняли Меня; был наг, и вы одели Меня; был болен, и вы посетили Меня; в темнице был, и вы пришли ко Мне. Тогда праведники скажут Ему в ответ: Господи! когда мы видели Тебя алчущим, и накормили? или жаждущим, и напоили? когда мы видели Тебя странником, и приняли? или нагим, и одели? когда мы видели Тебя больным, или в темнице, и пришли к Тебе? И Царь скажет им в ответ: истинно говорю вам: так как вы сделали это одному из сих братьев Моих меньших, то сделали Мне. Тогда скажет и тем, которые по левую сторону: идите от Меня, проклятые, в огонь вечный, уготованный диаволу и ангелам его: ибо алкал Я, и вы не дали Мне есть; жаждал, и вы не напоили Меня; был странником, и не приняли Меня; был наг, и не одели Меня; болен и в темнице, и не посетили Меня. Тогда и они скажут Ему в ответ: Господи! когда мы видели Тебя алчущим, или жаждущим, или странником, или нагим, или больным, или в темнице, и не послужили Тебе? Тогда скажет им в ответ: истинно говорю вам: так как вы не сделали этого одному из сих меньших, то не сделали Мне. И пойдут сии в му́ку вечную, а праведники в жизнь вечную.
Когда Иисус окончил все слова сии, то сказал ученикам Своим:вы знаете, что через два дня будет Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие.
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра у Великий Вівторок
Просмотрено (0) раз
