«ВИЛИВШИ МИРО ЦЕ НА ТІЛО МОЄ, ВОНА ПРИГОТУВАЛА МЕНЕ НА ПОХОВАННЯ. ІСТИННО КАЖУ ВАМ, ДЕ Б НЕ ПРОПОВІДУВАЛОСЬ ЄВАНГЕЛІЄ ЦЕ ПО ВСЬОМУ СВІТУ, СКАЗАНО БУДЕ НА ЗГАДКУ ПРО НЕЇ І ПРО ТЕ, ЩО ВОНА ЗРОБИЛА…»
У Велику Середу дві події згадуються і наповнюють зміст богослужбових текстів: покаяння блудної жінки, яка злила миро на ноги Господа, і задум злочестивого Іуди зрадити свого Учителя.
Відтак зароджуються наміри вбити Христа і в Його недругів. Перед нами невидимо постає і приготовляється Голгофа: посередині Христос – безвинна жертва; біля ніг Його – блудниця, що кається і отримує відпущення гріхів, подібно до благорозумного розбійника. Вона плаче біля ніг Господа, Який простив її, а Іуда задумує нечестиву зраду – віддання на смерть свого Викупителя.
Ніч з вівторка на середу Іісус Христос востаннє перед Своєю смертю провів у Вифанії. Тут у цьому селі в домі Симона прокаженого приготовлена була для Спасителя вечеря.
Жінка-грішниця, дізнавшись, що Він знаходиться тут, прийшла до Нього з алавастровою посудиною мира і вилила Йому на голову, тим самим виявивши свою любов і шанування до Спасителя.
Учні Його жалкували про таку трату мира, а Він їм говорив: “Навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. Бо вбогих завжди маєте. Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказане буде про те, що вона зробила, в пам’ять її” (Мф. 26; 10-13).
Відтак, коли Христос перебував у домі Симона прокаженого, первосвященники, книжники і старійшини юдейські, постійно слідкуючи за Господом, зібралися в первосвященника Каяфи радились, якби схопити Іісуса та вбити Його. Але водночас боялися це зробити у свято через причину бунту серед народу, який слухав повчання Христа і став довіряти Йому ще більше після воскрешення праведного Лазаря.
Якраз в цей момент прийшов на цю нечестиву раду Іуда Іскаріот і запропонував їм видати Христа за винагороду. Первосвященники з радістю прийняли такі наміри Іуди і встановили ціну такої зради в тридцять срібників: “Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвященників і сказав: що хочете дати мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його” (Мф. 26; 14-16).
“Грішниця принесла до ніг Спасителя свою голову, а Іуда простягнув руки до беззакоників; та шукала відпущення гріхів, а цей взяв срібні монети. Грішниця принесла миро для помазання Господа; а ученик радиться з беззаконими. Вона раділа, витрачаючи коштовне миро, а цей турбувався як видати Безцінного. Вона Владику пізнала, а цей від Владики відійшов. Вона визволилась від гріха, а цей зробився його (гріха) в’язнем”, – робить такі порівняння св. Іоан Златоуст.
У Велику середу, згідно із уставом Церкви, припиняється читання в храмах молитви святого Єфрема Сиріна.
Усі три перших дні Страсного тижня в храмах звершуються Літургії Григорія Двоєслова – або ж Передосвячених Дарів. Віруючі продовжують дотримуватись тілесного та духовного посту, поступово переносячи увагу з власних гріхів на Євангельські події.
Головна мета цих трьох днів – повною мірою підготувати душі християн до зосередженого сприйняття наступних днів цього тижня – Великого Четверга, коли було започатковано таїнство Євхаристії, Великої П’ятниці, дня Хресних страждань Христа, та Великої Суботи – дня перебування Тіла Іісусова у гробі.
Уже в середу ввечері в храмах лунає богослужіння Чистого Четверга – адже, за церковною традицією, новий день розпочинається напередодні ввечері.
***
Тропарь и Кондак на Великую Стреду
Тропарь, глас 8
Се, Жени́х гряде́т в полу́нощи,/ и блаже́н раб, его́же обря́щет бдя́ща,/ недосто́ин же па́ки, его́же обря́щет уныва́юща./ Блюди́ у́бо, душе́ моя́,/ не сном отяготи́ся,/ да не сме́рти предана́ бу́деши,/ и Ца́рствия вне затвори́шися,/ но воспряни́ зову́щи:// Свят, Свят, Свят еси́, Бо́же, Богоро́дицею поми́луй нас.
Кондак, глас 4
Па́че блудни́цы, Бла́же, беззако́нновав,/ слез ту́чи ника́коже Тебе́ принесо́х,/ но молча́нием моля́ся, припа́даю Ти,/ любо́вию облобыза́я пречи́стеи Твои́ но́зе,/ я́ко да оставле́ние мне, я́ко Влады́ка, пода́си долго́в,/ зову́щу Ти, Спа́се:// от скве́рных дел мои́х изба́ви мя.
Ексапостиларий
Черто́г Тво́й ви́жду, Спа́се мой, украше́нный, и оде́жды не и́мам, да вни́ду вонь: просвети́ одея́ние души́ моея́, Светода́вче, и спаси́ мя.
***
Евангелие от Матфея 26:6-16
6Когда же Иисус был в Вифании, в доме Симона прокаженного,
7приступила к Нему женщина с алавастровым сосудом мира драгоценного и возливала Ему возлежащему на голову.
8Увидев это, ученики Его вознегодовали и говорили: к чему такая трата?
9Ибо можно было бы продать это миро за большую цену и дать нищим.
10Но Иисус, уразумев сие, сказал им: что смущаете женщину? она доброе дело сделала для Меня:
11ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда имеете;
12возлив миро сие на тело Мое, она приготовила Меня к погребению;
13истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет в память ее и о том, что она сделала.
14Тогда один из двенадцати, называемый Иуда Искариот, пошел к первосвященникам
15и сказал: что вы дадите мне, и я вам предам Его? Они предложили ему тридцать сребреников;
16и с того времени он искал удобного случая предать Его.
Просмотрено (2) раз
