Сщмч. Януарій, єпископ Беневентський
День пам’яті (н. ст.) – 4 травня
Священномученик Януарій єпископ і з ним святі мученики Прокул, Сосій та Фавст диякони, Дисидерій чтець, Євтихій та Акутіон прийняли мученицьку смерть за Христа близько 305 року, під час гонінь імператора Діоклітіана (284–305).
Святителя Януарія схопили і привели на суд до правителя Кампанії (Середня Італія) Тимофія. За тверде сповідання християнської віри святителя кинули в розпечену піч. Але, подібно до вавилонських отроків, він вийшов звідти неушкодженим. Тоді за наказом Тимофія його розтягнули на верстаті й били залізними прутами так, що оголилися кістки.
Серед натовпу, який зібрався, були святий диякон Фавст і святий чтець Дисидерій, котрі плакали, бачачи страждання свого єпископа. Язичники здогадалися, що вони християни, і кинули їх до в’язниці міста Путеола разом зі священномучеником Януарієм. У тій в’язниці перебували ув’язнені раніше за сповідання Христа два диякони, святі Сесій і Прокул, і двоє мирян — святі Євтихій і Акутіон.
Наступного ранку всіх мучеників вивели в цирк на розтерзання диким звірам, але звірі не чіпали їх. Тимофій оголосив, що всі чудеса здійснюються через чаклунство християн, але тут же осліп і став волати про допомогу. Лагідний священномученик Януарій помолився про його зцілення, і Тимофій прозрів. Душевна ж сліпота не залишила мучителя, і він, зі ще більшою люттю звинувачуючи християн у чаклунстві, наказав відсікти всім мученикам голови за стінами міста († 305).
Християни навколишніх міст узяли тіла святих мучеників для поховання, причому кожне місто взяло по одному, щоб мати свого заступника перед Богом. Жителі Неаполя взяли собі тіло священномученика Януарія. Разом з тілом вони зібрали з землі його запечену кров. Коли посудину з цією кров’ю поставили на мощі святого мученика, покладені в церкві міста Неаполя, кров розчинилася і стала гарячою, наче щойно пролитою. Від мощей священномученика Януарія відбувалося багато чудес. Під час виверження Везувію, коли жителі міста молилися священномученику Януарію, лава зупинилася, не дійшовши до міста. Благочестива жінка приклала ікону із зображенням священномученика до померлого сина — і він воскрес.
***
Священномученика Ианнуария Беневентского и мученика Феодора Пергийского
Тропарь, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди, во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего: имуще бо кре́пость Твою́, мучи́телей низложи́ша, сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости; тех моли́твами спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 3
Свяще́ния пома́занием и муче́ния кро́вию украси́стеся,/ сла́вне Ианнуа́рие и Фео́доре,/ и сия́ете всю́ду, в Вы́шних лику́юще,/ и нас назира́йте, в хра́м ваш прише́дшия/ и в нем непреста́нно зову́щия:// всех нас соблюди́те, моля́ще Человеколю́бца Бо́га.
Величание
Велича́ем вас,/ страстоте́рпцы святи́и Ианнуа́рие и Фео́доре,/ и чтим честна́я страда́ния ва́ша,/ я́же за Христа́/ претерпе́ли есте́.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (0) раз
