РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО IІСУСА ХРИСТА
Фрагмент ікони. VІІ ст. Монастир Хиландар, Афон
Святкування (н. ст.) – 7 січня
Цей духовний і світлий луг, поцяткований красою небесних квітів і запашний чистими Апостольськими вонями*, являє собою образ Божественного раю. Як чуттєвий і нев’янучий той сад сповнений був нетлінними деревами, безсмертними плодами та іншими чудовими й незліченними красотами: так і це Богосвітле збори священноліпної Церкви сяє духовними та невимовними таємницями, з яких це святе свято Різдва істинного Бога нашого Христа є для нас нездоланною твердинею, непохитною основою, початком порятунку та преславним вінцем. Для нього стародавнє було освітньо передречено; через нього нове ясно проповідувано всьому всесвіту. Ним знищено силу тління, і припинено згубне поклоніння демонам. Ним умертвлені пристрасті людські, і відновлено життя Ангельського панування. Ним відкрито небо, і земля отримала Божественну велич. Ним повернуто людям рай, і скасовано панування смерті. Ним розсіяно демонську спокусу, і сповіщено премудрість Божу і всечисте пришестя Бога на землю. Бо “не Заступник, не Ангел, а Сам Господь прийде, і врятує їх”, говорить Пророк (Іс. 63:9). О незліченне багатство благовістя Божественних! О нез’ясовне знання таємниць премудрих! О невичерпний скарб невимовних дарів Божих! О невичерпна благодать промислительнаго людинолюбства! “Сам Господь прийде і врятує їх”.
Різдво Христове. Ікона. XV ст. Благовіщенський собор
Яким же чином, Пророк Божий, за твоїм пророцтвом, Господь прийде до нас? У цьому випадку я зі сміливістю звертаюся до тебе, прийнявши на себе особу тих стародавніх мужів, які вихвалили всіхвальне торжество пришестя Господа, але які насправді не бачили нового і пречистого Різдва Його від Пречистої Діви, не бачили тріумфування Ангелів, не чули Божественних їхніх голосів, якими, оголошуючи блаженних пастирів, вони з радістю сповіщали про народженого Спасителя, не бачили ні дарів, принесених волхвами, ні Божеського їхнього поклоніння; – Прийнявши, кажу, на себе особу древніх оних мужів, я бажаю запитати тебе про образ пришестя, що провіщається тобою. Бо пророцтво твоє справді мало сильно вразити їх, і надзвичайною таємничістю своєю привести розум їхній у цілковите здивування, бо вони не могли й уявити собі, що безсмертний Бог прийде до тлінних людей, Невловимий – до чуттєвих, Невидимий – до тілесних. Як же вони думали про пришестя Бога, і про явлення Його? – Одним здавалося, що Він з’явиться так, як з’явився колись Авраамові у вигляді Ангелів; іншим, як з’явився Мовсею в полум’ї купини; або як з’явився Ісаї та Єзекіїлеві, оточений Серафимами та Херувимами: бо всі ці засвідчили, що вони бачили Бога під цими різними образами. Отже, який із цих образів більш гідний того, щоб у ньому з’явився Бог? – Очевидно, що жоден. Чим же це підтвердити? – Іншими пророчими словами: “потім на землі з’явився, і з людьми поживе” (Вар. 3:38). To були свідчення Його явлення, a не поводження з людьми; а тут сповіщається Його поводження з людьми, a не просто явлення. “Сам Господь прийде і врятує їх”. О якби ти, Блаженний, сповістив нам, як Непричетний до образу зодягається в образ, Непорушний сходить із небесних висот на землю?
Різдво Христове. Фрагмент мозаїки. XІІ ст. Церква Марторана в Палермо, Італія
На це відповідає Божественний оний чоловік: образ Його пришестя ви повинні зрозуміти з інших пророцтв. Для чого випробовуєте це пророцтво понад належне? Чи ви не знаєте сказаного, що “Діва в утробі зачне, і народить Сина, і назвуть ім’я Йому Еммануїл, що є сказано: “З нами Бог”” (Іс. 7:14; Мф. 1:23)? Чи не читали й не чули написаного: “яко Отрока народився нам Син, і дався нам, Його ж начальство було на рамі Його, і наречували ім’я Його великою радою Ангела, Дивовижним, Радником, Богом сильним, Володарем, Князем світу, Отцем прийдешнього віку” (Іс. 9:6)? Із цих слів пізнайте образ пришестя Його. Нетлінна Діва возже тілесно нетлінний світильник. Бо вседержавному Слову Божому належало зійти до нас, принизивши Себе навіть до плоті, щоб тих, котрі створені були безтілесним Божеством, але занепали від гріха, оновити через своє втілення і зробити їх нетлінними, прийнявши на Себе тлінне.
Ці слова Пророка, сказані до тих, хто запитував його, повторимо і ми. О Отроча, найдавніше неба! О треблаженний Син, що прийшов до нас, носячи на раменах своїх начальство, і не шукає, щоб отримати владу від іншого! Бо Слову, як Сину, належить влада над усім за своєю природою, і вона не притаманна Йому, як тваринам. Тому сказано: начальство було на рамі Його. О Отрасль преславна! Бо Він іменується “великої ради Ангелом і Богом міцним”. О Володарювання всемогутнє! Бо Він “Дивовижний, Радник і Князь світу”.
Тому, як ми прославимо нинішнє свято? Як проголосимо теперішнє найтаємничіше торжество? Хто обчислить нетлінне багатство дня цього? Якими гучними і піднесеними дієсловами сповідуємо це всіхвальне і переможне таїнство нетління? – О день, гідний незліченних піснеслів’їв! – день, у який засяяла нам зірка від Якова, небесна людина повстала від Ізраїлю, прийшов до нас Бог міцний, Сонце правди осяяло нас, відкрився скарб Божественних чеснот, прозябло для людей древо вічного життя, засяяв Схід із висоти, Владика небесного та земного вийшов із дівочих лож у розпліднений світ, щоб викупити світ: “як народився вам днесь Спасець, що Христос є Господь Христос” (Лк. 2:11), – світло для язиків, і спасіння дому Ізраїлеву! О диво! Невмістимий небесами, ставши Немовлям, спочивав у яслах; Той, хто створив усе єдиним словом, був зігрітий матір’ячими обіймами; Той, хто дарував буття усім пресвітнім Силам, харчувався пречистими сосками Святої Діви! “Було ж, – оповідає Євангеліє, – коли були там, настали дні, щоб народити Їй, і народила Сина Свого первістка, і повила Його, і поклала в яслах, бо не було їм місця в обителі” (Лк. 2:6-7).
Яка нова і чудова таємниця! Яке всемогутнє і найближче до смертної людини благовоління Божественного Промислу! Яке сильне і дійсне озброєння проти диявола! Світ, що давніше зазнав гріха через діву, звільнений від гріха Дівою. Полчища невидимих демонів, настільки численні й настільки сильні, скинуті в пекло Народженим від Діви. Господь прийняв образ рабів, і уподібнився їм, щоб знову зробити рабів подібними до Бога. О Вифлеєм, – град священний і спадковий усім людям! О яслах, яслах, рівних у славі Херувимам і єдиночесних Серафимам! Бо той, хто від віку сидить на Херувимах і Серафимах, – Бог нині лежить серед вас, як людина. О Маріє, Маріє, що народила Первістка, – Творця всіх! О людство, яке надало тілесність Слову Божому, і в цьому відношенні віддало перевагу небесним і розумним Силам! Бо Христос не благоволив зодягнутися в незмінний образ ані Архагелів, ані Початків, ані Сил, ані Влад, але прийняв на Себе образ людини, яка зійшла з висоти своєї гідності, і вподібнилася до безсловесних. He здорові мають потребу в лікарі; але до одержимої тяжкою хворобою людини прийшов настільки чудовий Лікар, що, вигнавши з неї хворобу, дарував їй порятунок, більший і вищий за здоров’я. І де нині той неприязний і непереборний, злісний і підступний змій, який обіцяв поставити на висоті престол свій (Іс. 14:13)?
Отже, браття, причасники блаженного покликання небесного, покликані до усиновлення Богу і до братерства! Ми повинні подякувати Тому, Хто покликав нас, і показати себе гідними Того, Хто приймає нас у братство й усиновлення. Послужимо Йому охоче і з любов’ю, будучи готовими до всякого виконання правди. Прикрасимо себе чистотою, загорнемося убогістю, приліпимося до слова Божого, перебуватимемо у святих молитвах і священних піснях на славу Божу. Не будемо узгоджуватися з цим століттям, забудемо про земні й тлінні побажання, “перемагаючи благим зле, а жодному ж не відплачуючи злом за зло” (Рим. 12:21,17). Перестанемо вважати себе постійними жителями землі, сподіваючись бути громадянами небесними, спілкуватися з Ангелами, і стояти перед престолом горняго царства. Такі заповіді Святих Апостолів! У них Христос поклав для нас блаженний і вічний заповіт свій. Нехай здивується світ чесноті Християн! Нехай посоромляться юдеї, бачачи новий і вибраний народ, прикрашений такою великою духовною красою, що осяває світ великим світлом! Бог для того й залишив нас перебувати серед язичників, щоб ми сяяли, як світила, у світі, щоб були “насінням” порятунку (Рим. 9:29), служачи прикладом для навернення для всіх, котрі живуть разом із нами.
Бережіться, щоб хто-небудь із язичників заради ваших справ не зневажив Бога, але нехай прославиться через нас Той, Хто покликав, освятив і врятував нас. Жорстокі й зухвалі люди нехай дивуються нашій лагідності та нашій смиренності; ті, хто злословлять, чуючи, що ми у відповідь на лихослів’я благословляємо їх, нехай посоромляться; користолюбці та хабарі, нехай знайдуть нас непричетними до корисливості, і нехай знають, що ми не маємо наживи земної, а нажива наше на небі. Ті, хто приходять до нас із дружнім запрошенням до мирських задоволень, нехай побачать нас суворими, непохитними, люблячими цнотливість, не спокушаються задоволенням і умертвляють плоть свою. Нехай зрозуміють усе, що може зробити в нас перебування Святого Духа! Швидкі на клятву нехай дізнаються, що ми не тільки не присягаємося, але навіть боїмося вимовляти ім’я Боже, говорячи про низькі й земні предмети. Тоді всі ми в усякому разі будемо вчителями для всіх, хто має спілкування з нами.
Живучи таким чином, ми станемо священним квасом, світ закваситься нами на порятунок, приготується через нас великий плід Господу, і Бог прославиться в нас, за словом Спасителя: “про те прославиться Отець, щоб плід великий створили ви, і будете Моїми ученицями” (Ін. 15:8).
Прославлений же нами Господь прославить і нас вічною славою у Христі Іісусі Господі нашому, Якому слава навіки. Амінь.
Переклад: Данило Д.
Благовіст
Просмотрено (4) раз
