Перша ознака гордості – це образа. Коли людина ображається — це говорить про її приховану глибоку гордість. Вразливі люди – це дуже горді, самолюбні люди. І коли ми себе ловимо на думці, що ми образилися, це тільки свідчить про те, що в нас живе гординя – ця страшна руйнівна зараза, страшна хвороба, яка поїдає нашу душу, як іржа – залізо.
Образа… Вона може бути справедливою чи несправедливою, але тоді, коли в серці живе образа, у нас не може бути ні любові, ні смирення, ні лагідності… – нічого не може бути. І благословенна людина, яка спіймала себе на тому, що живе в ній образа. А ображена вона на ближніх, ображена на життя своє, а є такі божевільні люди, які на Бога ображаються.
І про них у притчах Соломона сказано: «Дурність людини перекручує шлях її, а серце її обурюється на Господа». Вона ображається на Бога, бо Господь не дав їй чогось. Не дав їй влади, багатства, не дав здоров’я, але це є прихований прояв гордості. І у пророка Авакума є такі слова:
Ав 2, 5: “Яке ж воно зрадливе, те багатство! Втрачає голову й спокою не має чоловік, що роззявляє, немов пекло, свою пельку, що немов смерть, завжди ненаситний, що загортає до себе всі народи, всі племена загарбує собі”.
Дивіться, як дивно: «ненаситний» — гордий, гордовитий — зрозуміло, це погано; “величний” – це теж погано, “образливий” – той, хто ображається – він не успадкує благодать. І як важливо в духовному житті усвідомити і зрозуміти, що те зло, яке живе в нас, воно нічим не виправляється, лише покаянням і смиренністю.
І благословенна людина, яка під духовним життям розуміє не лише поклони, не лише акафісти, молебні, не лише канони, не лише тривалість богослужіння, а й має смирення та любов. І коли ми упокорюємося, і коли ми ні на кого вже не ображаємося, тоді в серці поселяється любов, і тоді благодать Божа рясно спочиває на нас.
Так все просто в цьому житті: позбутися гордині – втече образливість, піде гордовитість – прийде співчуття і любов до ближнього. А співчуття і любов є вірним свідченням того, що в душі людини живе Дух Святий, живе благодать.
Нехай Господь допоможе нам позбутися гордині і свідка її– образи, щоб ми полюбили ближнього, змирилися самі й усвідомили, і зрозуміли, що ми нічого не варті, а якщо Господь щось і дає нам, то тільки за Своєю милістю. І тоді ми завжди будемо дякувати Богові. Дякувати за здоров’я, дякувати за страждання, дякувати за скорботу, дякувати за радості — завжди дякувати Богові!
Олександр Ковальчук
Просмотрено (2) раз
