Праведний Лазар Чотириденний, єпископ Китійський
День пам’яті (н. ст.) – 30 жовтня
Перехідне свято в суботу 6-ї седмиці Великого посту / місяця жовтня на 17-й день — перенесення мощей
Нещодавно, возлюблені, ми, ніби вплітаючи барвистий вінок весни, словами малювали цю пору року, немов на полотні. Ми зображали не лише квітучі гаї, зеленіючі луки та животворні подихи вітру, але й говорили про те, що й сама людська природа у цей час подає ознаки воскресіння. І, прагнучи знайти приклад, гідний цього часу, ми звернулися до воскреслого Лазаря. Але, не маючи змоги тоді виконати обіцяне, завершили промову на самому її початку.
Розмірковуючи спершу, чому про Лазаря мовчать інші євангелісти, а згадує лише Іоанн, ми сказали, що Святий Дух, заздалегідь попереджаючи можливі підозри у вигадці, дозволив євангелістам подібно, але не тотожно описати чудеса Спасителя. Один пропускав одне, інший — інше, що є очевидним свідченням того, що Євангелія написані без лукавства, без підготовленого задуму, не зі змови чи бажання комусь догодити. І навіть коли чогось не вистачає — це тільки підкреслює істинність і природність оповіді.
Але раз це вже було нами роз’яснено, звернімо увагу на те, чому саме євангеліст вважав за потрібне описати чудо над Лазарем. Спаситель, часто розмовляючи з учнями про Свої страждання, бачив, що вони ціпеніють і жахаються, вважаючи страждання ознакою людської немочі, а не Божого Провидіння. Вони ще хитались через людські міркування і боялись.
Тому, коли вже наближалася година страждань, коли Хрест мав бути встановлений, Він воскрешає мертвого Лазаря — щоб ділом навчити учнів, що Хрест і смерть — не знак слабкості. Щоб переконати присутніх, що Він має владу над смертю, і що душу, яка вже залишила тіло, Він може знову повернути до життя.
Це чудо — не просто прояв сили, а знак, можливо, передвістя Його власного триденного Воскресіння. Воно стало втіхою для слабкодухих, перед хресними стражданнями зміцнило учнів, показавши, що те, що Він зробив для іншого, легко зможе здійснити і для Себе. Він ділами навчає тих, які сумніваються, узгоджує слова з діями, і діями проголошує щось подібне до цього:
«Я ніколи не залишав без Божої сили людську природу, яку прийняв; Я — то як людина, то як Бог — або виявляв природу, або засвідчував домоуправління спасіння, навчаючи приймати нижче як людське, а вище — як Божественне, і через сукупність таких різних діл виявляючи єднання різних природ. Владою над стражданнями Я показую, що приймаю їх добровільно.
Я, як Бог, підкорив природу, продовживши піст на сорок днів, і, як людина, потім зголоднів і знемігся; Я, як Бог, втихомирив розбурхане море; Я, як людина, був спокушуваний дияволом, і, як Бог, владою виганяв бісів; Я, як людина, маю постраждати за людей; але, щоб ви не приписали цього слабкості, Я перед приходом смерті воскрешаю того, кого тримала смерть, і, виявивши спершу силу Божества, потім сплачую давній борг людства; розв’язавши узи — потім Сам приймаю узи, і саме цими ділами показую, що маю владу віддати… життя Моє… і маю владу знову прийняти його (Ін. 10:17-18)».
Таке — вчення Спасителя, подане не лише словами, але й ділами.
Якби це не мало особливої мети, то, почувши ще на дорозі про хворобу Лазаря (а Євангеліст каже: «Послали сестри Його до Господа, кажучи: той, кого Ти любиш, хворий» — Ін. 11:3), — Він не став би зволікати. Як допоміг сотникові й хананеянці — оздоровивши сина й дочку на відстані, — так само міг би одразу зцілити Лазаря.
Але навмисно Він чекає смерті Лазаря, довго не приходить, затримує Свій прихід — щоби ще до Своєї боротьби зі смертю показати перемогу над нею. Чекає три дні — щоби всі переконались у дійсності смерті. При іудеях відкриває гроб — щоб зробити гонителів свідками чуда. Молиться і звертається до Отця — щоб не подумали, що чинить проти волі Творця.
Зауваж цю деталь: Він не каже просто “Лазарю, оживи”, але — “Лазарю! Вийди сюди!” (Ін. 11:43), щоб навчити присутніх, що Він — Той, Хто називає те, що не існує, як існуюче (пор. Рим. 4:17), що Він — Бог не мертвих, а живих, що для Божої волі немає перешкод. Це — нагадування про Того, Хто сказав: “Нехай буде твердь… нехай збереться вода… нехай земля родить зелень… нехай вода породить душу живу” (Бут. 1:6,9,11,20).
«Лазарю! Вийди сюди!» — це для зміцнення віри присутніх: пов’язки й одяг свідчать про смерть, а миттєвий послух — про владу Господа. «Лазарю! Вийди сюди!», – і розкладений — підвівся, згнилий — відчув, мертвий — підкорився, зв’язаний — побіг, оплакуваний — застрибав.
Але навіщо ж Спаситель вигукує тут гучним голосом? Євангеліст каже: «Вигукнув гучним голосом: Лазарю! Вийди сюди!» (Ін. 11:43). Можливо, цим вигуком Він передвіщав майбутнє загальне воскресіння, бо сказано: «Засурмить, і мертві воскреснуть» (1Кор. 15:52).
Побачивши це жадане воскресіння, прославимо Христа — Того, Хто має владу над життям і смертю, Йому слава і держава з Отцем і Святим і Животворящим Духом, на віки віків. Амінь.
***
Тропарь праведному Лазарю Четверодневному, епископу Китийскому, глас 4
Я́ко вели́ко сокро́вище и бога́тство некрадо́мо/ к нам прии́де из Ки́пра, Ла́заре,/ Про́мыслом всех Бо́га, повеле́нием царя́ благочести́ва,/ подая́ чту́щим тя исцеле́ния да́ром,/ избавля́я от бед и от вся́каго вре́да,/ ве́рою взыва́ющих ти:// спаси́ всех моли́твами свои́ми, Ла́заре о́тче наш.
Кондак праведному Лазарю Четверодневному, епископу Китийскому , глас 8
Взы́де, я́ко звезда́ пресве́тлая,/ от Ки́пра честны́я мо́щи твоя́, Ла́заре,/ Ца́рствующий град освяща́ющи и христолюби́ваго царя́ веселя́щи/ и лю́ди своя́ обогаща́ющи,/ тобо́ю благода́ть исцеле́ния подаю́щи, ве́рно зову́щим ти:// ра́дуйся, Ла́заре, дру́же Бо́жий.
Молитва праведному Лазарю Четверодневному, епископу Китийскому
О, зело́ преди́вный и изря́дный дру́же Христо́в святы́й пра́ведный Ла́зарю, Вифа́нии похвало́ и всей вселе́нней превели́кое удивле́ние! Благослове́н дом твой, его́же Госпо́дь наш Иису́с Христо́с во днех пло́ти Своея́ с любо́вию посеща́ше, ви́дя ве́ру и добро́ту души́ твоея́ и боголюби́вых сесте́р твои́х Ма́рфы и Мари́и, зане́ ты возлюби́л еси́ Его́ всем се́рдцем твои́м, все́ю душе́ю твое́ю, все́ю мы́слию твое́ю и Тем до конца́ возлю́блен был еси́. Ди́вны та́йны твоя́, на тебе́ Боже́ственным Дру́гом твои́м и Го́сподом на́шим явле́нныя, я́ко изво́лися Ему́ пре́жде Креста́ Своего́ и Воскресе́ния показа́ти на тебе́ всему́ ми́ру сла́ву Свою́ и сотвори́ти тя предвозве́стника пресве́тлаго Своего́ из ме́ртвых тридне́внаго Воскресе́ния. Сего́ ра́ди Той, я́ко Влады́ка живота́ и сме́рти, попусти́ тебе́ сме́ртным сном усну́ти, и погребе́ну бы́ти, и да́же до а́довых глуби́н сни́ти, иде́же ты узре́л еси́ су́щия от ве́ка уме́ршыя во мно́жестве неисче́тном а́довыми у́зами содержи́мыя, и стра́шные стра́хи ви́дел еси́. И та́мо, егда́ те́ло твое́ возсмерде́нию сме́ртному уже́ предаде́ся, по четыре́х днех ты услы́шал еси́ Боже́ственный глас Дру́га твоего́, на гроб твой прише́дшаго: “Ла́заре, гряди́ вон!” И по гла́су сему́ ты а́бие из гро́ба возста́л еси́ и та́ко Вифа́нию возвесели́л еси́ и Ма́рфины и Мари́ины сле́зы утоли́л еси́, фарисе́и же и кни́жники, в ожесточе́нии серде́ц су́щих устраши́л еси́. Утоли́ же, святы́й дру́же Христо́в, и на́ши сле́зы, грех ра́ди на́ших пролива́емии, оживотвори́ на́ши ду́ши и телеса́, в возсмерде́нии страсте́й и нечисто́т грехо́вных су́щии, воздви́гни нас из гро́ба отчая́ния и лю́таго уны́ния, всех же нас изба́ви от ве́чныя сме́рти, я́коже и тебе́ Госпо́дь наш возста́ви от успе́ния сме́ртнаго. И умоли́ ми́лостиваго Бо́га, да сподо́бит нас прича́стницы бы́ти ве́чныя жи́зни, е́юже и ты по труде́х святи́тельства на о́строве Кри́тстем сам ны́не наслажда́ешися во оби́телех ра́йских, прославля́юще Всесвято́е и́мя Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (0) раз
