Святий славний Пророк, Предтеча і Хреститель Господній Iоанн
День пам’яті (н. ст.) – 9 березня (8 березня у високосний рік)
Після усікновіння чесної глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна тіло його було поховане учнями в самарійському місті Севастії, а чесну главу сховала Іродіада в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського домоправителя Хузи, про яку згадує святий євангеліст Лука (Лк. 8:3), таємно взяла святу главу, поклала її в посудину та поховала на горі Єлеонській — в одному із маєтків Ірода.
Через багато років маєток цей перейшов у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, було знайдено посудину з чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій дізнався про велич святині за благодатними знаменнями, які були від неї. Так відбулося Перше знайдення глави. Інокентій зберігав її з великою побожністю, але перед своєю смертю, боячись, як би святиня не була осквернена невірними, знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. Після смерті його церква прийшла в запустіння і зруйнувалася.
У часи правління рівноапостольного царя Константина Великого († 337, пам’ять 21 травня), коли християнська віра почала процвітати, двом ченцям, котрі прийшли до Єрусалима на поклоніння святим місцям, двічі явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної глави. Ченці відрили святиню і, поклавши її в мішок із верблюжої вовни, пішли до себе додому. Дорогою вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу.
Не знаючи, що він несе, гончар спокійно продовжував шлях. Але йому явився сам святий Предтеча і велів тікати від недбайливих і ледачих ченців разом з тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від ченців і вдома з пошаною зберігав чесну главу. Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину і передав сестрі.
Відтоді чесна глава була зберігалася і передавалася у спадок побожними християнами, поки її володарем не став священник Євстафій, котрий дотримувався аріанської єресі. Він спокусив безліч недужих, які зцілилися від святої глави, приписуючи благодать єретичності. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері поблизу Емесси, єретик розраховував згодом повернутися й знову оволодіти нею для поширення лжевчення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 році архімандриту цієї обителі Маркеллу святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце приховання своєї глави. Це знайдення стало святкуватися як Друге. Святиню було перенесено до Емесси, а потім до Константинополя.
Про пророка Іоанна Хрестителя Господь Іісус Христос сказав: «з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя» (Мф. 11:11). Іоанн Хреститель прославляється Церквою як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і свічник, і друг Христовий, і печать пророків, і ходатай старої і нової благодаті, і серед народжених найшанованіший, і світлий Слова глас».
Тропа́рь, глас 4:
От земли́ возсия́вши, Предте́чева глава́/ лучи́ испуща́ет нетле́ния ве́рным исцеле́ний/ свы́ше собира́ет мно́жество А́нгел,/ до́ле же созыва́ет челове́ческий род,/ единогла́сную возсыла́ти сла́ву Христу́ Бо́гу.
Конда́к, глас 6.
Подо́бен: Вы́шних ища́:
Проро́че Бо́жий и Предте́че благода́ти,/ главу́ твою́, я́ко ши́пок свяще́ннейший, от земли́ обре́тше,/ исцеле́ния всегда́ прие́млем,/ и́бо па́ки, я́коже пре́жде, в ми́ре проповедуеши покая́ние.
Молитва Предтече и Крестителю Господню Иоанну
Крести́телю Христо́в, пропове́дниче покая́ния, ка́ющагося не пре́зри мене́, но совокупля́яся с во́и Небе́сными, моли́ся ко Влады́це за мене́, недосто́йнаго, уны́лаго, немощна́го и печа́льнаго, во мно́гия бе́ды впа́дшаго, утружде́ннаго бу́рными по́мыслы ума́ моего́. Аз бо есмь верте́п злых дел, отню́дь не име́яй конца́ грехо́вному обы́чаю, пригвожде́н бо есть ум мой земны́м веще́м. Что сотворю́? Не вем. И к кому́ прибе́гну, да спасе́на бу́дет ду́ша моя́? То́кмо к тебе́, святы́й Иоа́нне, благода́ти тезоимени́те, я́ко тя пред Го́сподем по Богоро́дице вем бо́льша бы́ти рожде́нных всех, ты бо сподо́бился еси́ косну́тися верху́ Царя́ Христа́, взе́млющаго грехи́ ми́ра, А́гнца Бо́жия. Его́же моли́ за гре́шную мою́ ду́шу, да поне́ отны́не, в пе́рвый на́десять час, понесу́ тяготу́ благу́ю и прииму́ мзду с после́дними. Ей, Крести́телю Христо́в, честны́й Предте́че, кра́йний Проро́че, пе́рвый во благода́ти му́чениче, по́стников и пусты́нников наста́вниче, чистоты́ учи́телю и бли́жний дру́же Христо́в! Тя молю́, к тебе́ прибега́ю: не отри́ни мене́ от твоего́ заступле́ния, но возста́ви мя, низве́рженнаго мно́гими грехи́. Обнови́ ду́шу мою́ покая́нием, я́ко вторы́м креще́нием, поне́же обоего́ нача́льник еси́: креще́нием омыва́яй прароди́тельный грех, покая́нием же очища́яй коего́ждо де́ло скве́рно. Очи́сти мя, греха́ми оскверне́ннаго, и пону́ди вни́ти, а́може ничто́же скве́рно вхо́дит, в Ца́рствие Небе́сное. Ами́нь.
Величание Иоанну Предтече на обретение главы
Велича́ем тя,/ Крести́телю Спа́сов Иоа́нне,/ и почита́ем вси/ честны́я твоея́ главы́// обре́тение.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (2) раз
