Не йду до храму – дощ паде,
Залишусь вдома спати.
Піду я ввечір, – перейде,
А вдень – відпочивати.
Прийшла година – треба йти,
А дощ паде і втома.
І думка є: мабуть не йди,
Побудь вже нині вдома.
І я лишився, не пішов,
І ліг відпочивати.
Світанок новий дня прийшов, –
Пора уже вставати.
А дощ паде, паде, паде,
Пішла вже літня злива.
Та треба йти, – робота жде,
Спішусь, бо вже година.
І знов неділенька прийшла,
Так тепло, але – втома.
Я подивився: духота,
Залишусь, мабуть, вдома.
Включив собі кондиціонер,
Приємно відпочити.
Як буду сивий пенсіонер, –
У храм почну ходити.
Світанок новий знов прийшов,
Легенький дощ росився.
Я випив каву і пішов,
Робота. Я спішився…
І так неділя, місяць, рік,
Зникають, ніби роси.
А на землі – короткий вік,
Літа – як ті покоси.
А дощ паде, паде, паде,
Спішився, через «можу».
Літами храм чекав мене,
Я – йти, – а вже не можу.
І я заплакав в самоті,
Посивів, бачу, дуже.
Чи буде сніг, мороз, дощі, –
Іди до храму, друже.
Духовне ви шукайте все,
А Бог додасть, що треба.
Бо тут, де ми, то все мине,
Шукайте завжди Неба.
Публикация Ukrainian Orthodox Holy Ascension Church
Просмотрено (2) раз
