Мучениці Віра, Надія, Любов і матір їхня Софія
День пам’яті (н. ст.) – 30 вересня
У II столітті, за царювання імператора Адріана (117–138 рр.), у Римі жила благочестива вдова Софія (ім’я Софія означає “премудрість”). У неї були три доньки, які носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив’язуватися до земних благ.
Чутка про приналежність до християнства цього сімейства дійшла до імператора. Він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, яка їх виховала. Усі четверо постали перед імператором і безбоязно сповідали віру в Христа, воскреслого із мертвих, Який дарує вічне життя всім, хто вірить у Нього.
Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до однієї язичниці, якій наказав переконати їх зректися віри. Однак усі доводи й красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Сестри-християнки, які мали полум’яну віру, не змінили своїх переконань.
Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він став наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам. Але дівчатка з обуренням відкинули його наказ.
“У нас є Бог Небесний, — відповіли вони, — Його дітьми ми бажаємо залишитися, а на твоїх богів плюємо і погроз твоїх не боїмося. Ми готові постраждати і навіть померти заради дорогого нам Господа нашого Іісуса Христа”.
Розгніваний Адріан звелів піддати дітей різним тортурам. Кати почали з Віри. Вони на очах у матері та сестер стали нещадно бити її, відриваючи частини від її тіла. Потім вони поклали її на розпечену залізну решітку. Силою Божою вогонь не заподіяв жодної шкоди тілу святої мучениці.
Збожеволілий від жорстокості Адріан не збагнув чуда Божого і звелів кинути отроковицю в казан із киплячою смолою. Але з волі Господньої казан охолонув і не заподіяв сповідниці жодної шкоди. Тоді її засудили на усічення мечем.
“Я з радістю піду до улюбленого мого Господа Спасителя”, — сказала свята Віра. Вона мужньо схилила свою голову під меч і так віддала свій дух Богові.
Молодші сестри Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали схожих мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, і тоді їм відсікли мечем голову.
Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли на ще сильніші душевні муки від розлуки з замученими дітьми. Страждальниця поховала чесні останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі.
Свята Софія, яка зазнала за Христа великих душевних мук, разом з доньками причислена Церквою до лику святих. Постраждали вони в 137 році. Старшій, Вірі, тоді було дванадцять років. Другій, Надії, було десять років, а молодшій, Любові, було лише дев’ять років.
Так три дівчинки і їхня мати показали, що для людей, укріплених благодаттю Святого Духа, нестача тілесних сил анітрохи не слугує перешкодою для прояву сил духу й мужності. Їхніми святими молитвами Господь нехай укріпить і нас у християнській вірі та в доброчесному житті.
Тропарь мученицам Вере, Надежде, Любови и матери их Софии, глас 4
Торжеству́ет Це́рковь перворо́дных,/ и свесели́тся прие́мля ма́терь о ча́дех веселя́щуюся,/ я́же я́ко му́дрости тезоимени́тая/ тро́йственным богосло́вским доброде́телем равночи́сленныя породи́./ Ты́я с му́дрыми де́вами зрит уневе́стившияся Жениху́ Бо́гу Сло́ву,/ с не́ю и мы духо́вне в па́мяти их свесели́мся, глаго́люще:/ Тро́ицы побо́рницы,/ Ве́ро, Любве́ и Наде́ждо,// в ве́ре, любви́ и наде́жде утвержда́йте нас.
Ин тропарь мученицам Вере, Надежде, Любови и матери их Софии, глас 5
Я́ко ма́слина благопло́дная/ произрасла́ еси́ во дво́рех Госпо́дних,/ Софи́е му́ченице честна́я,/ и принесла́ еси́ Христу́ плод сладча́йший,/ о́трасли от ложе́сн твои́х,/ по́двиги благоприя́тными,/ Любо́вь и Наде́жду с Ве́рою богому́дрою.// С ни́миже моли́ о всех нас.
Кондак мученицам Вере, Надежде, Любови и матери их Софии, глас 1
Софи́и честны́я свяще́ннейшия ве́тви,/ Ве́ра и Наде́жда и Любо́вь, показа́вшеся,/ му́дрость обуи́ша е́ллинскую благода́тию,/ и пострада́вше, и победоно́сицы яви́вшеся,// венце́м нетле́нным от всех Влады́ки Христа́ увязо́шася.
Молитва мученицам Вере, Надежде, Любови и матери их Софии
О, святы́я и достохва́льныя му́ченицы Ве́ро, Наде́ждо и Любы́, и до́блестных дще́рей му́драя ма́ти Софи́е, к вам ны́не притеце́м со усе́рдною моли́твою; что бо па́че возмо́жет предста́тельствовати за ны пред Го́сподем, а́ще не ве́ра, наде́жда и любы́, три сия́ краеуго́льныя доброде́тели, в ни́хже о́браз нарече́нныя, са́мою ве́щию ты́я яви́сте! Умоли́те Го́спода, да в ско́рбех и напа́стех неизрече́нною благода́тию Свое́ю покры́ет ны, спасе́т и сохрани́т, я́ко благ есть и Человеколю́бец. Того́ сла́ву, я́ко со́лнце незаходи́мое, ны́не зря́ще светоле́пну, споспешеству́йте нам во смире́нных моле́ниих на́ших, да прости́т Госпо́дь Бог грехи́ и беззако́ния на́ша, и да поми́лует нас гре́шных и недосто́йных щедро́т Его́ ра́ди. Моли́те у́бо о нас, святы́я му́ченицы, Го́спода на́шего Иису́са Христа́, Ему́же сла́ву возсыла́ем со Безнача́льным Его́ Отце́м и Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Его́ Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание мученицам Вере, Надежде, Любови и матери их Софии
Велича́ем вас, честны́е му́ченицы, Ве́ро, Наде́ждо, Любве́ и Софи́е, и чтим святы́я страда́ния ва́ша, я́же за Христа́ претерпе́ли е́сте.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (3) раз
