У 2-му розділі книги пророка Аггея, що нещодавно згадувався в календарі, є слова Бога над якими пролітає увага читача: «Моє срібло і Моє золото, говорить Господь Саваоф». На перший погляд вони здаються простою констатацією Абсолюту, який пред’являє Свої всеславні права. Однак ця вказівка має педагогічне навантаження протверезного ефекту. Я нерідко наводжу на лекціях приклад, пропонуючи студентам ідентифікувати приналежність кулькової ручки в моїх руках, тієї самої, яка заповнює відомості та журнали, робить нотатки і… постійно стирчить із нагрудної кишені мого підрясника. Зрозуміло дітлахи чітко визначають, що це МОЯ ручка. Я пропоную продовжити аналіз та ідентифікувати її приналежність, якщо через хвилину Господь покличе мене з цього земного світу до Світу Іншого… Оскільки я вже не зможу активно впливати на неї, напевно вона виявиться у того, кому дістанеться мій підрясник або ж на столі якоїсь аудиторії, де я заповнюватиму курсовий журнал і вмру. Цей ефект діє і у випадку з документами на нерухомість, з земельними актами, з паперовими грошовими знаками, і… з тим самим «золотом і сріблом» Аггея.
За нинішніх криків: «Це моє!», все це перманентно виявляється перехідним «прапором». І тільки Вічна Істота може відповідально сказати, що це ЙОГО і це твердження матиме повноцінний зміст. Але це тільки точка відліку думки і Бог пропонує, як у хуго-ранерівській грі, змінити властивості активу, що виявився для нас невічним. Більше того, Соломон у своїх Притчах описує і тупиковість тих, хто намагався все ж таки створити свою мікросімейну релігію в рамках фізичного світу – ти накопичуєш дітям, діти накопичують онукам, і так далі кожне твоє нове покоління стає могутнішим, багатшим, і щасливішим. Він описує це літературними словами «ти будуєш все життя свій будинок, вкладаєш сили, а ось жити в ньому буде зовсім інша людина». Навіть не син чи дочка! Я зустрічав чимало подібних випадків на своїй душпастирській практиці, коли діти, і навіть не онуки, продавали батьківський будинок у співвідношенні 1 до 3 за кількістю вкладених у нього батьками сил і матеріалів просто, бо для них це місце не цікаве. Тобто спрацьовував зворотний ефект – те, що закладалося для зростання, використовувалося для падіння. Знову математика проти економічних мрій…
Як тільки ми визнаємо, що ніщо в рамках цього світу не може бути нашим вічно, і навіть такі захисні «біблійні» активи як «золото та срібло», а саме про це лаконічно нагадав Господь через Аггея, належить Йому, стає можливим шлях, скажу новомодною, але ріжучою для християнина мовою, «інвестування у Вічність». Всевишній подарував нам невічний інструмент здатний впливати на вічне. Ти можеш мінімум нагодувати і обігріти людину, яка єдина здатна переходити зі світу фізики у світ метафізики та зберігати свою ідентичність.
І ось слова Господні у пророка вже звучать інакше: «Дорогі Мої, але це за великим рахунком, Мої золото і срібло. І вони перестануть бути тимчасово вашими, як тільки ви покинете свою юдольність. Тоді навіщо Я дав їх вам, подумайте? Яким є правильний шлях їх використання? У якому разі вони можуть особисто вам придбати властивості жаданої вічності?».
Фейсбук, Вениамин Погребной
Просмотрено (1) раз
