Святитель Николай явил и являет множество чудес, помогая всем, кто молитвенно обращается к нему за помощью. Один из удивительных случаев произошёл в древности в Киеве. Это чудо дало название иконе, которая хранилась на хорах в Софийском соборе, — «Никола Мокрый». Память о произошедшем передавалась из поколение в поколение.
Киевская чудотворная икона святого Николая (Мокрого)
На фото икона святителя Николая (без оклада), возле которой был найден воскресший младенец. Чудотворный образ датируется Х-ХІ ст. Он хранился на хорах Софийского собора. В 1943-м икону вывезли в Польшу, а затем — в США. Сейчас она находится в Свято-Троицком храме в Бруклине (Нью-Йорк, США).
Киевская чудотворная икона святого Николая (Мокрого)
(современный вид иконы)
Вот как передал в стихотворной форме рассказ о чуде Иван Франко:
ЧУДО З УТОПЛЕНИМ ХЛОПЦЕМ
У Києві дзвони дзвонять, радість немалая,
Бо то празник, день святого отця Николая.
Плинуть човни, люду повні, по Дніпру водою,
Аж де церков Николая стоїть над рікою.
Помолилися прочани, радісно вертають,
Густо весла хвилі крають, а гребці співають.
В однім човні муж побожний, міщанин заможний,
Що святого Николая чтитель був неложний.
Обік нього його жінка, гарна, як калина,
На руках своїх тримає одинака-сина.
Усміхається дитятко, ручки простягає,
У дніпрових чистих водах образ свій хапає.
Втім, нараз хитнувся човен із боку до боку,
Зляклась мати, і дитина бух в воду глибоку.
Стрепенувсь Дніпро, у хвилях щезла враз дитина!
Наче грім, прошибла батька нагла втрата сина.
Сам за ним би в воду скочив, та плавать не вміє;
Сам би згиб, щоб тільки син жив, та ніщо не вдіє
Лічиться човен, кожда хвиля батька серце крає,
А ще дужче бідна мати плаче та ридає.
Далі мовить батько: «Годі! Більше не журімся!
До святого Николая щиро помолімся.
Як на теє Божа воля, він на нас погляне,
Він дитині нашій бідній сам за батька стане».
І молились довго, щиро, з рясними сльозами
В своїм домі опустілім перед образами.
І заснули по молитві. Почало світати,
Іде ключник від Софії церкву відмикати.
Наблизився, надслухує, що за дивне диво?
В церкві десь дитина плаче! Він вертає живо,
Кличе сторожа від церкви, двері відмикають
І на плач той на дитячий швидко поспішають.
І що ж бачать? На коверці дитина малая,
Мокра вся лежить, де образ отця Николая.
Дали знати по всім місті, що така причина,
Щоб сходились пізнавати, чия се дитина.
А ті бідні батько й мати, що в сльозах поснули,
В сні узріли Николая й ті слова почули:
«Ви не плачте, добрі люди, не тратьте надії,
А спішіть чимборше в церкву святої Софії!»
Пробудились батько й мати, сон оповідають…
Серце радісно в них б’ється, в церкву поспішають.
І вже здалека почули: плаче їх дитина!
О, як радісно до серця притис батько сина.
Але мати з тої втіхи стала мов німая,
Лиш ридає при іконі отця Николая.
Рознеслося на весь Київ, на всю Русь святую,
Як Николай з Дніпра витяг дитину малую.
Просмотрено (11) раз
