Ікона Божої Матері, іменована «Троєручиця» (VIII)
День пам’яті (н. ст.) – 11 липня; 25 липня
Історія чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця» пов’язана з долею великого церковного піснеписця і автора догматичних трактатів преподобного Іоанна Дамаскіна (пам’ять 4/17 грудня). У VIII столітті, в часи іконоборчої єресі, преподобний Іоанн палко викривав єретиків і цим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Щоб зганьбити ім’я святого, який проживав у Дамаску та обіймав високу посаду при дворі дамаського халіфа, імператор наказав виготовити підробний лист, в якому преподобний Іоанн нібито запропонував йому напасти на Дамаск, обіцяючи свою допомогу.
Прочитавши лист, халіф наказав відрубати у преподобного кисть правої руки і повісити її на площі. Тільки ввечері святий Іоанн випросив віддати йому свою руку. Приклавши кисть до усіченої руки, Божий угодник впав на коліна перед іконою Божої Матері й довго зі сльозами просив у Неї зцілення руки, яка писала на захист православ’я.
Після сердечної молитви піснетворець задрімав і побачив у сонному видінні Саму Пресвяту Богородицю, Яка сказала преподобному, що йому дарується зцілення, та наказала без ліності трудитися цією рукою на славу Господню. Прокинувшись, святий Іоанн побачив, що кисть його приросла до пораненого місця і рука стала здоровою.
Сповнений глибокої вдячності до Небесної Владичиці за Її милість, святий Іоанн створив хвалебну пісню Матері Божій «О Тебе радуется, Благодатная, всякая тварь», котра в богослужінні стала використовуватися як задостойник на літургії святителя Василія Великого.
Бажаючи залишити пам’ять про дивовижне зцілення, преподобний Іоанн Дамаскін приклав до нижньої частини ікони руку, виготовлену зі срібла, і від цього ікона отримала назву «Троєручиця». Згідно ж з іншими джерелами, преподобний сам домалював третю руку на іконі.
Роздавши своє значне майно бідним, Іоанн як простий послушник вступив до Лаври преподобного Савви Освященного (пам’ять 5/18 грудня), котра знаходилася поблизу Єрусалима, і взяв з собою туди чудотворну ікону Богородиці. Там «Троєручиця» перебувала близько п’яти століть.
На початку XIII століття з особливої милості Пречистої Діви чудотворна ікона була подарована Лаврою святителю Сербському Савві і перенесена ним до себе на батьківщину. Під час нападу турків на Сербію (XIV століття) християни, бажаючи захистити святиню, ввірили піклування про неї Самій Цариці Небесній. Вони поклали святий образ на віслюка, який без наглядача дійшов до Святої Гори Афон і зупинився біля воріт сербського Хіландарського монастиря. З великою духовною радістю ченці прийняли ікону і поставили її у вівтарі соборного храму.
Наприкінці XVIII століття, коли в обителі помер ігумен, обрання нового супроводжувалося суперечками. Зібравшись за звичаєм на утреню, братія помітила, що ікона «Троєручиця» стоїть не на своєму місці у вівтарі, а на ігуменському. Ченці заносили її до вівтаря, але чудотворний образ знову і знову повертався на ігуменське місце. Братія нічого не розуміла, доки до обителі не прийшов всіма шанований старець-затворник, який відкрив монахам волю Божої Матері. Небесна Владичиця, щоб припинити чвари, побажала Сама зайняти ігуменське місце і керувати монастирем.
Відтоді й донині в Хіландарській обителі незмінно виконується свята воля Цариці Небесної: тут обирається не ігумен, а тільки намісник, який керує монастирськими справами. Під час богослужіння він стоїть біля ігуменського місця, де знаходиться чудотворна ікона «Троєручиця». Прикладаючись до ікони, братія свято вірять, що отримують благословення від Самої Богородиці, їхньої Небесної Ігумені.
Під час набігу турків на Афон Божа Мати неодноразово охороняла обитель від нападників. Загарбники не раз були налякані видінням таємничої Жінки, Яка обходила стіни обителі, охороняючи хіландарських ченців.
Перед іконою Божої Матері «Троєручиця» моляться під час душевного неспокою, хвороби рук, ніг, а також під час пожежі.
***
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея, именуемой «Троеручица», глас 4
Днесь всеми́рная ра́дость возсия́ нам ве́лия:/ дарова́ся святе́й Горе́ Афо́нстей/ цельбоно́сная Твоя́, Влады́чице Богоро́дице, ико́на,/ со изображе́нием тричи́сленно и неразде́льно пречи́стых рук Твои́х,/ в прославле́ние Святы́я Тро́ицы,/ созыва́еши бо ве́рных и моля́щихся Тебе́ о сем позна́ти,/ я́ко двема́ Сы́на и Го́спода держи́ши,/ тре́тию же яви́ на прибе́жище и покро́в чту́щих Тя,/ от вся́ких напа́стей и бед избавля́ти,/ да вси, притека́ющии к Тебе́ ве́рою прие́млют неоску́дно от всех зол свобожде́ние,/ от враго́в защище́ние,/ сего́ ра́ди и мы вку́пе с Афо́ном вопие́м:// ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея, именуемой «Троеручица», глас 8
Днесь весе́лое наста́ ны́не Твое́ торжество́, Богома́ти Пречи́стая,/ вси́ ве́рнии испо́лнишася ра́дости и весе́лия,/ я́ко сподо́бльшеся изря́дно воспе́ти/ преди́вное явле́ние честна́го о́браза Твоего́/ и ро́ждшагося из Тебе́ Младе́нца, и́стинна же Бо́га,/ Его́же двема́ рука́ма объе́млеши,/ и тре́тиею от напа́стей и бед нас изыма́еши,// и избавля́еши от всех зол и обстоя́ний.
Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея, именуемой «Троеручица»
О, Пресвята́я Госпоже́ Влады́чице Богоро́дице, ве́лие чу́до свято́му Иоа́нну Дамаски́ну яви́вшая, я́ко ве́ру и́стинную — наде́жду несумне́нную показа́вшему! Услы́ши нас, гре́шных, пред чудотво́рною Твое́ю ико́ною усе́рдно моля́щихся и прося́щих Твоея́ по́мощи: не отри́ни моле́ния сего́ мно́гих ра́ди прегреше́ний на́ших, но, я́ко Ма́ти милосе́рдия и щедро́т, изба́ви нас от боле́зней, скорбе́й и печа́лей, прости́ соде́янныя на́ми грехи́, испо́лни ра́дости и весе́лия всех, чту́щих святу́ю ико́ну Твою́, да ра́достно воспое́м и любо́вию просла́вим и́мя Твое́, я́ко Ты еси́ от всех родо́в избра́нная и благослове́нная во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание Пресвятой Богородице пред иконой Ея, именуемой «Троеручица»
Велича́ем Тя,/ Пренепоро́чная Де́во,/ и чтим чудеса́ о́браза свята́го Твоего́,/ трех пречи́стых рук Твои́х явле́ние// в сла́ву Божества́, в Тро́ице Бо́га на́шего.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (1) раз
