Тропарь Пятидесятницы, глас 8
Благослове́н еси́, Христе́ Бо́же наш,/ И́же прему́дры ловцы́ явле́й,/ низпосла́в им Ду́ха Свята́го,// и те́ми уловле́й вселе́нную, Человеколю́бче, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 8
Егда́ снизше́д язы́ки слия́,/ разделя́ше язы́ки Вы́шний,/ егда́ же о́гненныя язы́ки раздая́ше,/ в соедине́ние вся́ призва́,// и согла́сно сла́вим Всесвята́го Ду́ха.
Задостойник (читается дома и в храме вместо молитвы Достойно есть до отдания праздника, до 13 января включительно)
Апо́столи, соше́ствие Уте́шителя зря́ще, удиви́шася,// ка́ко в ви́де о́гненых язы́к яви́ся Дух Святы́й.
Ра́дуйся, Цари́це,/ матероде́вственная сла́во:/ вся́ка бо удобообраща́тельная благоглаго́ливая уста́ вити́йствовати не мо́гут/ Тебе́ пе́ти досто́йно;/ изумева́ет же ум всяк твое́ Рождество́ разуме́ти.// Те́мже Тя согла́сно сла́вим.
***
Християнська П’ятидесятниця має свій старозавітний прообраз, а саме однойменне іудейське свято «Πεντηκοστή» — П’ятидесятниця. Примітно, що в канонічних старозавітних книгах і традиційному іудаїзмі використовується інша назва — свято Седмиць (єврейською «Шавуот»), пов’язана з тим, що це свято звершували через сім седмиць після Пасхи.
І біблійна, і церковна назви мають однакове пояснення: свято отримало таку назву внаслідок того, що завжди припадало на п’ятдесятий день після святкування Пасхи. Змістом П’ятидесятниці є спомин Зішестя Святого Духа на апостолів і таємниче народження цього дня Церкви Христової. Окрім цього, християнське свято має ще одну назву — День Святої Трійці. Ця назва виникла на досить пізньому етапі розвитку свята (приблизно з XIV століття) і пов’язана з тим, що до згадки історичної події, Зішестя Святого Духа на апостолів, додається ще один аспект, а саме прославлення Триєдиного Божества.
У Стародавньому Ізраїлі це було хліборобське свято, яке збігалося за часом з початком жнив нового врожаю пшениці. У день П’ятидесятниці в жертву Богові приносили «початки» нового врожаю.
На п’ятдесятий день після Воскресіння Христового Богородиця і апостоли зібралися в Сіонській горниці, щоб відсвяткувати іудейське свято П’ятидесятниці. Цього дня євреї згадували, як на п’ятдесятий день після Виходу із Єгипту Бог дарував Мойсеєві Десять заповідей на горі Синай.
Водночас існує і точка зору, згідно з якою в апостольські часи свято Седмиць мало виключно землеробську сутність і не було спогадом про укладення Синайського завіту. Її дотримувався, зокрема, професор М. М. Скабалланович, котрий писав: «Дивно, що немає ніде згадки про те, щоб це свято, котре припадало якраз на день Синайського законодавства, присвячене було цій такій важливій події, яка поклала початок старозавітній Церкві, теократії і містила стільки паралелізму зі спомином християнської П’ятидесятниці».
«І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати» (Діян. 2:2-4). «І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік, Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде» (Ін. 14:16-17).
Те, що сталося, привернуло величезний натовп людей. Багато із них не були євреями і прибули до Єрусалима на свято. Яке ж було загальне здивування, коли присутні зрозуміли, що апостоли, котрі вийшли із Сіонської горниці, розмовляють з ними найрізноманітнішими мовами та наріччями: «І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни? Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися» (Діян. 2:7-8). Того дня близько трьох тисяч осіб увірували в Христа і прийняли Хрещення (Діян. 2:41).
У тому, що апостоли стали говорити різними мовами, розкривається особливий смисл П’ятидесятниці. У Церкві Христовій, яка «народилася» цього дня через Зішестя Святого Духа на громаду апостолів, з’єднуються всі народи. У ній відновлюється втрачений людьми після гріхопадіння зв’язок з Богом і один з одним.
Свято П’ятидесятниці називають також Днем Святої Трійці, тому що в цей день усьому людству відкрилася таємниця, що Бог Один, але в Трьох Особах — Отець, Син і Святий Дух. Поклоніння і сповідання Пресвятої Трійці як Триєдиного Бога є основоположним догматом християнської віри.
На Трійцю внутрішній простір православних храмів зазвичай прикрашають гілками берези, а підлогу застеляють травою. Ця традиція пов’язана з тим, що під час Зішестя Святого Духа іудеї згадували дарування Закону на горі Синай. Цього дня в храмах Української Православної Церкви заведено все прикрашати свіжою зеленню і гілками беріз.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (0) раз
