У нинішньому торжестві, браття, ми прославляємо пришестя Святого Духа, Якого Господь, за Своєю обіцянкою, послав на землю; цю обіцянку Він висловив Своїм учням наступним чином: «Якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а якщо піду, то пошлю Його до вас» (Ін. 16:7).
І ось, після того як Господь постраждав, помер, воскрес і вознісся на Небо, мала здійснитися Його обіцянка. Очікуючи виконання цієї обіцянки, Його учні, числом, як сказано, близько ста двадцяти осіб (Діян. 1:15), тобто вдесятеро більше, ніж число апостолів (бо апостолів Господь обрав дванадцять, а Духа послав ста двадцяти), перебували в одному домі, однодушно перебуваючи в молитві та молінні (пор. Діян. 1:14). Проводячи так час, вони самою вірою і молитвою, самим духовним очікуванням зробили себе новими міхами (пор. Мф. 9:17), здатними вмістити в себе нове, небесне вино. І ось воно вилилося! Бо Господь Іісус Христос, це багатоплідне Виноградний Гроно, вже дозрів і був прославлений.
Ви, брати, вже чули, яким великим чудом було ознаменовано цю подію. Усі, хто були присутні в горниці, знали лише одну мову. Сходить Святий Дух, і, сповнившись Його, вони почали говорити різними мовами всіх народів, доти для них незрозумілими і незнайомими. Учителем їх був Той, Хто прийшов з Неба: Він вселився в них і наповнив їх. Тоді не лише для ста двадцяти учнів, зібраних в одній горниці, але й для кожного, хто приймав Святого Духа, знаменням цього служило те, що кожен, раптово сповнившись Духа, говорив різними мовами. Невдовзі, за свідченням Писання, почали вірити й язичники, хрестячись, приймаючи Святого Духа і — говорячи різними мовами (див. Діян. 10:44-48). Тоді всі дивувалися і, не розуміючи, говорили один одному: «Що це значить?». А інші, насміхаючись, говорили: «Вони напилися солодкого нового вина» (пор. Діян. 2:12-13 за старолатинським перекладом). Ті, хто бачили, насміхалися і, однак, у певному сенсі говорили правду, бо нові міхи були наповнені новим вином.
Вам же відомо з євангельського оповідання, що ніхто не вливає молодого вина в старі міхи (Мк. 2:22), бо душевна людина не приймає того, що від Духа Божого (1Кор. 2:14). Плоть є старе, а благодать — нове; і чим більше людина оновлюється благодаттю, тим успішніше вона може умудрятися в істині. І ось, коли вилилася благодать Святого Духа, вилилися різномовні слова!
Але, браття, хіба нині не дарується Святий Дух? Хто так думає, той не достойний спілкування зі Святим Духом, бо Він дарується і нині. Чому ж нині ніхто не говорить усіма мовами, як у той час говорили ті, що сповнилися Святого Духа? Від чого це залежить? Від того, що те, прообразом чого був цей дар мов, нині звершилося. Хоча Господь і відповідав Своїм учням, які запитували про час встановлення Його Царства: «Не ваша справа знати часи або строки, які Отець поклав у Своїй владі» (Діян. 1:7), однак тоді ж знову пообіцяв те, що нині звершив: «Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі» (Діян. 1:8).
Невдовзі після цього Церква, яка тоді містилася в одному домі, прийняла Святого Духа. Церква ця складалася з невеликої кількості членів, але за мовами вона вже тоді була всесвітньою. Це було прообразом майбутнього стану Церкви. Бо на що вказувало те, що перша Церква, будучи малочисельною, говорила однак мовами всього світу? Чи не на те, що тепер Церква, численна і поширена від сходу сонця до заходу, говорить мовами всіх народів? Так нині звершується те, що тоді було обіцяно. Ми це бачимо й чуємо.
«Послухай, дочко, і дивись» (Пс. 44:11), – сказано було самій [Церкві як] Цариці, тобто: послухай обітницю і подивися на її звершення: вірний тобі Бог твій, вірний Наречений твій, вірний тобі Твій Відкупитель, Який викупив тебе Своєю Кров’ю, вірний тобі Той, Хто створив тебе з такої, що не мала виду і краси, – Прекрасною Нареченою, з нечистої – Чистою Дівою. Ти сама прийняла про себе обітницю, але прийняла її в небагатьох дітях, а звершення обітниці – в дітях незліченних.
Отже, нехай ніхто не каже: якщо я прийняв Святого Духа, то чому не говорю різними мовами?
Послухайте, брати мої, ви, що бажаєте мати спілкування зі Святим Духом. Наш [людський природний] дух, яким ми живемо, називається душею; і подивіться, що душа робить у тілі. Вона оживляє всі його члени: очима бачить, вухами чує, ніздрями відчуває запах, язиком говорить, руками робить, ногами ходить. Вона присутня в усіх частинах тіла і всіх їх оживляє; вона розливає по всіх частинах тіла одне життя, а через кожну звершує свою особливу дію. Не чує око, не дивиться вухо, не бачить язик, не говорять ні око, ні вухо; але всі вони живуть: живе вухо, живе язик; заняття в них різні, а життя у всіх спільне.
Так і Церква Божа – через одних святих звершує чудеса, через інших промовляє істину, в одних святих зберігає дівство, в інших береже подружню ціломудренність, в одних чинить одне, в інших – інше. Кожен член Церкви має властиву собі діяльність, і всі однаково живуть. Але що є душа для людського тіла, те саме є Дух Святий для Церкви, яка є Тіло Христове (1Кор. 12:27). Дух Святий так само діє у всій Церкві, як душа діє у всіх членах одного тіла.
Але подивіться, чого вам слід остерігатися, дивіться, за чим слідкувати і чого боятися. Буває, що від живого тіла відсікається якийсь член, наприклад, рука, палець або нога: чи залишається душа у відсіченому члені? Доки він у тілі, доти й живе, а будучи відділеним від тіла, позбавляється життя. Так само і людина – доти залишається християнином, доки ще живе в тілі Христовому, у Церкві, а перебуваючи у відлученні від неї, [негайно] духовно вмирає: того, хто відлучений [від Церкви], покидає Дух Божий.
Отже, якщо бажаєте жити в Святому Дусі – бережіть любов, полюбіть істину, ревнуйте про єдність – і так досягнете блаженної вічності. Амінь.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (0) раз
