Апостол від 70-ти Яків, брат Господній по плоті, єпископ Єрусалимський (близько 63)
День пам’яті (н. ст.) – 5 листопада, 17 січня
Апостол Павло в посланні до Галатів пише, що разом з апостолом Петром вважалися стовпами Церкви і апостоли Яків та Іоанн. Святий Яків був сином Іосифа Обручника від його першої дружини і тому в Євангелії названий братом Господнім. Згідно з переданням, Господь Іісус Христос з’явився йому після Свого Воскресіння і поставив його єпископом Єрусалимської Церкви. Таким чином, на долю апостола Якова випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як інші апостоли, а вчив і священнодіяв в Єрусалимі, котрий має таке важливе значення для християнського світу.
Як глава Єрусалимської Церкви, святий Яків головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі в 51 році. Голос його тут фактично був вирішальним, і пропозиція, зроблена ним, стала постановою Апостольського Cобору (Діяння, глава 15).
Значення апостола Якова ще більше зміцнювало його подвижницьке життя. Він був незайманий, не пив ні вина, ні інших спиртних напоїв, утримувався від м’яса, носив тільки лляний одяг. Мав він звичай усамітнюватися для молитви в храмі і там колінопреклонно молився про свій народ. Святий апостол Яків робив це так часто, що шкіра на колінах його загрубіла.
Служіння апостола Якова було важке, серед безлічі найзатятіших ворогів християнства. Але він діяв з таким розумом і справедливістю, що його поважали не лише християни, а й іудеї і називали опорою народу та праведником.
Перебуваючи на посаді Єрусалимського єпископа близько тридцяти років, апостол Яків поширив і утвердив святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Під час своєї останньої подорожі його відвідав апостол Павло. У той час зібралися до нього пресвітери, і про успіхи християнської проповіді серед євреїв передали йому такими словами: «,ачиш, брате, скільки тисяч іудеїв, які увірували, і всі вони — ревнителі закону» (Діян. 21:20). Багато хто із євреїв навертався в християнство із самої лише довіри до слова праведника.
Бачачи такий вплив апостола, іудейські начальники стали побоюватися, як би весь народ не навернувся до Христа. Вони вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокуратора Феста і прибуттям на його місце Альбіна (62 р. після Р. X.) для того, щоб або схилити Якова до зречення Христа, або убити його.
Первосвященником у цей час був саддукей Анан. За великого скупчення народу апостола вивели на портик храму, і після декількох улесливих слів зневажливо запитали: «Скажи нам про Розіп’ятого?» — «Ви питаєте мене про Іісуса?» — голосно сказав праведник. «Він сидить на Небесах праворуч Всевишньої сили і знову прийде на хмарах небесних». У натовпі було багато християн, які радісно вигукнули: «Осанна Сину Давидовому!»
Первосвященники і книжники закричали: «О, і сам праведник в омані!» — і скинули його на землю. Яків зміг ще піднятися на коліна і сказав: «Господи, прости їх! Вони не знають, що творять». «Побиймо його камінням», — закричали його вороги. Один священник із племені Рехавового (вони не пили вина, жили в наметах, не сіяли ні пшениці, ні винограду) став умовляти їх: «Що ви робите? Бачите, праведний за вас молиться». Але в цю хвилину один нелюд, за ремеслом сукнороб, ударив своїм праником апостола по голові і вбив його. Разом з ним було вбито багато християн.
Іудейський історик Іосиф Флавій, перелічуючи причини падіння Єрусалима, говорить, що Господь покарав євреїв, серед іншого, за вбивство праведного Якова.
Апостол Яків незадовго до своєї смерті написав соборне послання. Головною метою послання є втішити й укріпити навернених до віри іудеїв у стражданнях, які чекали на них, і застерегти їх від хибної думки, нібито сама лише віра може спасти людину. Святий апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими ділами, є мертвою і не приводить до спасіння.
Церковне передання приписує апостолу Якову складання найдавнішого чину Божественної літургії.
***
Тропарь апостолу Иакову, брату Господню по плоти, глас 2
Я́ко Госпо́день учени́к, восприя́л еси́ пра́ведне, Ева́нгелие,/ я́ко му́ченик, и́маши е́же неопи́санное,/ дерзнове́ние я́ко бра́т Бо́жий,/ е́же моли́тися, я́ко иера́рх:// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак апостолу Иакову, брату Господню по плоти, глас 4
О́тчее Единоро́дное Бог Сло́во,/ прише́дшее к нам в после́дняя дни,/ Иа́кове Боже́ственне,/ пе́рваго тя показа́ Иерусали́млян па́стыря и учи́теля/ и ве́рнаго строи́теля та́инств духо́вных:// те́мже тя вси́ чти́м, апо́столе.
Молитва апостолу Иакову, брату Господню по плоти
О, вели́кий, богоизбра́нный и богопросла́вленный апо́столе Иа́кове, бра́те Госпо́день, вели́кий архиере́ю свята́го гра́да Иерусалима, те́плый наш засту́пниче и хода́таю, предстоя́й престо́лу Пресвяты́я Тро́ицы! Не отри́ни нас от твоего́ заступле́ния, воздви́гни из глубины греховныя и, яко име́яй власть вяза́ти и реши́ти, разреши́ зол на́ших соу́зы, любви Бо́жией причти́ и Ца́рствия Небе́снаго прича́стники моли́твами твои́ми соде́лай. Моли́, святе, Христа́ Спа́са, да сподо́бит непреткнове́нно соверша́ти на́ше земно́е стра́нствие, да, ве́чныя и блаже́нныя жи́зни на Небеси́ сподо́бившеся, вку́пе с тобо́ю возмо́жем непрестанно славити Тро́ицу Неразде́льную и воспева́ти еди́но Божество́ Отца́ и Сы́на и Ду́ха Свята́го во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание апостолу Иакову, брату Господню по плоти
Велича́ем тя,/ апо́столе Христо́в Иа́кове,/ и чтим боле́зни и труды́ твоя́, и́миже труди́лся еси́// во благове́стии Христо́ве.
Благовіст УПЦ
Просмотрено (0) раз
