Священномученик Кукша Печерський (бл.1114 г.)
Святий був сином переможеного правителя в’ятичів Ходоти. Спадкоємця захопив у полон Володимир Мономах і звернув його у християнство, визначивши на чернече служіння до Київського Печерського монастиря. Інок був названий Іоанном, але язичницьке ім’я Кукша збереглося за праведником.
Близько 15 років життя інок Кукша провів у стінах Києво-Печерської лаври, де присвятив себе служінню Господу, вивченню Євангелія та богослов’я, смиренності та молитві. Тут він став мантійним ченцем та отримав сан священника православної церкви.
Викорінення язичництва було пріоритетним напрямом діяльності чернечої обителі, що безпосередньо пов’язана з Чернігівською кафедрою.
За рішенням Чернігівського архіпастиря Іоанна було організовано групу ченців на чолі з Кукшею і спрямовано з апостольською місією в землі язичників. Монах не противився покладеної на нього відповідальності і подався проповідувати вчення Христа своїм родичам.
Подолавши довгу дорогу по річці Десні, лісові хащі і болотяні драговини, Кукша, його учень Нікон і соратники прибули до Мценська, неподалік якого проповідник спорудив для читання молитов скитський будинок. Біля будівлі власноруч викопав колодязь, який отримав назву «Богомольний». Дорогою Кукша проповідував вчення Христа в поселеннях, розташованих на території сучасної Брянської, Тульської, Орловської, Калузької областей.
Преподобний Кукша читав в’ятичам Євангеліє, доступною їм мовою пояснював православні канони та заповіді. Проповіді святого супроводжувалися створеними ним із Божою допомогою чудесними явленнями.
Довгоочікуваний дощ, викликаний проповідником, врятував народ від голоду та лиха. Кукша, наділений Господом дивовижною силою, довів в’ятичам неспроможність їхніх уявних богів, яким вони приносили криваві жертви. Осушивши озеро, святий показав народу, що на дні його немає водяних, яким в’ятичі в жертву приносили живих людей, утоплюючи нещасних з прив’язаними до шиї каменями, у воді.
Бачачи чуда Кукші, люди слухали ченця, дивувалися його чудотворним діянням і, все більше довіряючи святому, поступово переходили в християнську віру, приймали святе хрещення.
Перехід від язичництва до православ’я був масовим. Хрещення йшло поступово, але вірними кроками, розвіюючи хмару неосвіченості над землями, населеними племенами. Але деякі поселення чинили опір місії. Особливо невдоволення походило від язичницьких жерців і шаманів.
Священномученика Кукшу Печерського було жорстоко вбито групою місцевих жителів, які противилися прийняттю християнства. Серпневої ночі вбивці увірвалися в притулок ченців і після жорстокого катування вбили праведників. Тіло Кукші знайшли обезголовленим неподалік його колодязя, який також стали називати «Страдальнецький».
Мощі преподобного мученика були поміщені в Ближні (Антонієві) печери Лаври, де вони перебувають й досі.
***
Тропарь, глас 3
Му́ченическою кро́вию, свяще́нне Ку́кше,/ в про́поведи Ева́нгелия со ученико́м ти блаже́нным Ни́коном, че́стне украси́выйся,/ и Пи́мене, в по́стничестве светоза́рне просия́вый,/ в еди́н день и час внидо́сте в свет незаходи́мый,/ иде́же моли́теся Го́сподеви,// да пода́ст нам ве́лию ми́лость.
Перевод: Мученической кровью, иеромонах Кукша, в проповеди Евангелия с учеником твоим блаженным Никоном, с честью украсившийся, и Пимен в постничестве светозарно просиявший, в один день и час вошли вы в свет неприступный, где молитесь Господу, да подаст нам великую милость.
Кондак, глас 4
Свети́ла разу́мная, соше́дшеся, хвала́ми воспое́м, лю́дие,/ просия́ли бо суть в ми́ре сем:/ Пи́мен мно́гими по́двиги,/ Ку́кша же со ученико́м Ни́коном про́поведию Сло́ва,/ и си́и трие́, единоу́мно предстоя́ще Святе́й Тро́ице,/ я́ко со́лнце сия́ют и просвеща́ют// любо́вию па́мять их восхваля́ющих.
Перевод: Светила известные, собравшись, молитвенно воспоем и восхвалим, люди, ибо они просияли в этом мире: Пимен многими подвигами, Кукша же с учеником Никоном – проповедью Слова, и они трое, единомысленно предстоя Святой Троице, как солнце сияют и просвещают всех с любовью память их прославляющих.
Фейсбук, Азбука
Просмотрено (1) раз
