Прав. Iоанн Руський, спов. (1730)
День пам’яті (н. ст.) – 9 червня
Праведний Іоанн Руський народився наприкінці XVII століття на землях сучасної України та виховувався в благочесті і любові до Церкви Божої. Досягнувши зрілого віку, Іоанн був призваний на військову службу. Служив він простим солдатом у військах Петра І та брав участь в російсько-турецькій війні.
Під час Прутського походу 1711 року Іоанн разом з іншими воїнами потрапив у полон до татар. Вони продали його начальнику турецької кінноти, а той привіз руського полоненого до себе на батьківщину, до Малої Азії, в селище Прокопій (турецькою має назву Уркюп).
Полонених воїнів-християн турки прагнули навернути до мусульманства: одних умовляли і спокушали, інших, стійкіших, били й мучили. Та святий Іоанн не спокусився обіцяними земними благами і мужньо переносив жорстокості, приниження і побої. Його часто мучив господар, сподіваючись, що його раб прийме мусульманство. Проте святий Іоанн рішуче опирався волі свого пана і відповідав:
«Ні погрозами, ні обіцянками багатства і насолоди ти не зможеш відмовити мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру». Сміливі слова і тверда віра сповідника, його безстрашність та праведне життя пом’якшили жорстоке серце пана. Він перестав мучити полоненого, не примушував більше до зречення від християнства, а примусив тільки дивитися за худобою, прибирати в стайні. Тут же в стійні було поставлене для Іоанна ліжко.
З ранку до пізнього вечора угодник Божий служив своєму панові, сумлінно виконуючи всі його накази. Інші раби нерідко знущалися з нього, бачачи його старанність. Праведний Іоанн ніколи не сердився на них, навпаки, при нагоді допомагав їм в роботі та утішав у біді. Таке щире добросердя святого прийшлося до душі господарю. І він став так довіряти праведному Іоанну і поважати за чесність та благородство, що запропонував йому жити як вільному. Проте подвижник вважав за краще залишитися в стайні, де щоночі міг безперешкодно молитися, зміцнюючись в добрі й любові до Бога і людей.
Іноді він покидав свій тихий притулок і під покривом ночі приходив до храму святого великомученика Георгія, де старанно молився, прихиливши коліна. У цьому ж храмі у свята він причащався Святих Христових Тайн. Незважаючи на свою бідність, святий Іоанн завжди допомагав нужденним.
Каппадокія (Мала Азія), селище Прокопіон
Господь звершив через Свого святого і явні чудеса. Одного разу господар праведного Іоанна вирушив у паломництво до Мекки. У ці дні його дружина запросила на обід родичів і друзів чоловіка, щоб помолитися про його благополучне повернення додому. Блаженний Іоанн прислуговував у їдальні. І, коли подавали улюблену страву господаря, господиня сказала Іоанну: «Як же радий був би твій господар, Іване, якби він був тут і скуштував з нами цей плов!» Тоді Іоанн попросив дати йому блюдо, наповнене пловом, обіцяючи послати його до Мекки. Гостям це здалося дуже смішним. Господиня ж подумала, що він або сам захотів поласувати пловом, або вирішив віддати його якій-небудь бідній християнській родині, проте дала блюдо з їжею. Іоанн узяв блюдо і пішов до стайні. Ставши на коліна, він гаряче і від щирого серця молився Богу, щоб Він послав плов господарю. У своїй простоті блаженний був цілком упевнений, що Господь почує його молитву і що плов якимсь надприродним чином потрапить до Мекки. І дійсно, блюдо з пловом на очах Іоанна зникло. Блаженний конюх повернувся до господині і повідомив, що їжа відправлена до Мекки. Почувши це, гості засміялися та вирішили, що Іоанн сам усе з’їв і лише жартома розповів їм, що послав плов господарю.
Але як же всі здивувалися, коли господар повернувся і привіз домашнє мідне блюдо. Він розповів, що одного разу повернувся із великої мечеті до будинку, який був замкнутий на ключ, і знайшов на столі блюдо з пловом. І на цьому блюді, як і на всьому мідному посуді в його будинку, було викарбоване його ім’я. Всі були приголомшені цією розповіддю.
Храм святого Іоанна Руського. Каппадокія (Мала Азія), селище Прокопіон
Звістка про чудо розповсюдилася по всьому селу і околицям. Праведний Іоанн же як і раніше служив своєму панові. Своїм життям він розчулив турків, і вони в захопленні почали називати його «Вели» — «Святий». Ніхто більше не насмілювався кривдити його.
Після декількох років, проведених у посту й молитві, Іоанн захворів. І, відчуваючи наближення кончини, покликав священника, щоб востаннє одержати благословення. Священник, побоюючись іти до будинку турецького начальника зі Святими Дарами, вклав Їх в яблуко і безпечно передав праведному Іоанну. Прославивши Господа, святий Іоанн причастився Святих Христових Тайн і відійшов до Господа 9 червня 1730 року. Господар передав тіло святого сповідника священникам.
Поховали святого Іоанна за християнським звичаєм. Супроводжувати тіло праведника на християнське кладовище зібралися майже всі християни цього міста. Через три з половиною роки були знайдені нетлінні мощі святого Іоанна і перенесені до храму святого великомученика Георгія.
Храм святого Іоанна Руського. Каппадокія (Мала Азія), селище Прокопіон
Новий угодник Божий прославився численними благодатними чудесами. Віруючі християни із різних місць приходили для поклоніння святим мощам Іоанна Руського і одержували по його святим молитвам благодатні зцілення. Нового святого шанували не лише православні християни, а і вірмени й турки.
У 1881 році частина мощей була перенесена до руського монастиря святого великомученика Пантелеймона на Афоні. Інша частина в 1924 році була поміщена в храмі святого Іоанна Руського на острові Евбія.
Храм святого Іоанна Руського. Каппадокія (Мала Азія), селище Прокопіон
Храм святого Іоанна Руського. Каппадокія (Мала Азія), селище Прокопіон
Благовіст, Азбука
Просмотрено (3) раз
