Святий апостол Андрій Первозванний (близько 62 р.)
Святий апостол Андрій Первозванний був родом із Віфсаїди Галілейської.
Жив він згодом у Капернаумі, на березі Генісаретського озера разом із братом Симоном, займаючись риболовлею. З юних років апостол Андрій вирізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, який сповістив про Боговтілення.
Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію та Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим сповідав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра.
Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого був святий апостол Андрій, він повернувся до Єрусалиму. Тут у День П’ятидесятниці разом з іншими апостолами та Пресвятою Богородицею, апостол Андрій сповнився Духа Святого, як пророкував Сам Господь.
З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалиму. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор’я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Канаїтом в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку кончину).
Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місця майбутнього Києва, де, як розповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до учнів своїх зі словами: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато храмів».
Просуваючись далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов’ян на місці майбутнього Новгорода і біля нинішнього села Грузине поставив своє жезло. Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов у Рим і знову повернувся до Фракії. Тут у невеликому селищі Візантії (майбутньому Константинополі) він заснував християнську Церкву, посвятивши на єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових – Стахія.
На своєму шляху апостол Андрій зазнав багатьох скорбот від язичників. Його били, виганяли з міст. Але Господь зберігав свого обранця і за його молитвами творив дивні чудеса. Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний, і де він прийняв мученицьку кончину в 62 році, було місто Патри (Патрас).
По молитві апостола видужав тяжко хворий Сосій, знатний городянин. Накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського та його брат філософ Стратоклій. Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе Хрещення, проте правитель міста консул Егеат залишався затятим язичником.
Святий апостол з любов’ю і смиренністю закликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп’яти апостола.
З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і вийшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати його рук і ніг до хреста, а прив’язати їх. За переказами, хрест, на якому був розіп’ятий святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» та отримав назву «Андріївський хрест».
Два дні апостол з хреста навчав городян, що зібралися навколо. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол почав молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Хоч як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися.
Розіп’ятий апостол, воздавши Богові хвалу, промовив: «Господи, Ісусе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятило хрест і розп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний уже віддав свою душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю поховала його. Мученицька смерть апостола Андрія Первозванного була приблизно в 62 році.У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були урочисто перенесені до Константинополя і покладені у храмі Святих Апостолів поряд з мощами святого апостола та євангеліста Луки та учня апостола Павла – апостола Тимофія.
Після взяття Константинополя хрестоносцями, у 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії та поміщені у кафедральному храмі в Амальфі. При Папі Римському Піє II (1458) чесна глава святого апостола Андрія була перенесена до Риму і покладена в соборі святого апостола Петра.
Моляться Андрію Первозванному насамперед про захист Вітчизни, а також про повернення до лона церкви близької людини. Але не лише у цьому віруючі можуть сподіватися на допомогу апостола Андрія.
За переказами, Андрій Первозванний був дуже скромним, аскетичним християнином. Але якщо когось із людей долала сильна потреба, неодмінно заступався за них перед Всевишнім. Тому і сьогодні святого Андрія просять про заступництво перед Богом у різних ситуаціях, наприклад, коли немає роботи і людина зазнає фінансових труднощів. Або потрібна допомога в зціленні від хвороб, про захист від будь-якої смертоносної хвороби та зміцнення віри всіх нас.
Апостол Андрій ще за мирського життя ліковував віруючих. Підтримував тих, хто звертається до пошуку виходу з їхніх життєвих труднощів. І сьогодні віруючі моляться йому:
• Про здоров’я душі та тіла;
• Про успіх у рибальстві;
• Про успіх у морській подорожі;
• Про вдале заміжжя.
Рибалки та мореплавці благають про допомогу та охорону Апостола Андрія Первозванного, оскільки він вважається їхнім покровителем. Андрій Первозванний дарує їм допомогу у їхній небезпечній роботі, оберігає, і за його підтримки вони повертаються додому здоровими та неушкодженими.
***
Тропарь апостолу Андрею Первозванному, глас 4
Я́ко апо́столов первозва́нный/ и верхо́внаго су́щий брат,/ Влады́це всех, Андре́е, моли́ся/ мир вселе́нней дарова́ти// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.
Перевод: Как призванный первым из апостолов, и верховного Петра родной брат, Владыку всего мира моли, Андрей, да дарует Он мир вселенной и душам нашим великую милость.
Кондак апостолу Андрею Первозванному, глас 2
Му́жества тезоимени́таго Богоглаго́льника/ и Це́ркве возсле́дователя верхо́внаго,/ Петро́ва сро́дника восхва́лим,/ зане́ я́коже дре́вле сему́, и ны́не нам воззва́:// прииди́те, обрето́хом Жела́емаго.
Перевод: Соименного мужеству (от др.греч. Ἀνδρέας — мужественный) Богопроповедника и призванного первым из учеников Спасителя, родственника Петра восхвалим; ибо он, как некогда ему, и ныне нам возгласил: «Придите, мы нашли Желанного!» (Ин.1:40-41).
Молитва апостолу Андрею Первозванному
Первозва́нне апо́столе Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, Це́ркве после́дователю верхо́вный, всехва́льне Андре́е, сла́вим и велича́ем апо́стольския труды́ твоя́, сла́дце помина́ем твое́ благослове́нное к нам прише́ствие, ублажа́ем честна́я страда́ния твоя́, я́же за Христа́ претерпе́л еси́, лобыза́ем свяще́нныя мо́щи твоя́, чтим святу́ю па́мять твою́ и ве́руем, я́ко жив Госпо́дь, жива́ же и душа́ твоя́ и с Ним во ве́ки пребыва́еши на Небеси́, иде́же и лю́биши ны то́южде любо́вию, е́юже возлюби́л еси́ нас, егда́ Ду́хом Святы́м прозре́л еси́ на́ше е́же ко Христу́ обраще́ние, и не то́чию лю́биши, но и мо́лиши о нас Бо́га, зря во Све́те Его́ вся ну́жды на́ша. Та́ко ве́руем и та́ко сию́ ве́ру на́шу испове́дуем во хра́ме, и́же во и́мя твое́, святы́й Андре́е, пресла́вно созда́ся, иде́же святы́я мо́щи твоя́ почива́ют; ве́рующе же, про́сим и мо́лим Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, да моли́твами твои́ми, я́же при́сно послу́шает и прие́млет, пода́ст нам вся потре́бная ко спасе́нию нас гре́шных; да я́коже ты а́бие по гла́су Го́спода, оста́вль мре́жи своя́, неукло́нно Ему́ после́довал еси́, си́це и ки́йждо от нас да и́щет не свои́х си, но е́же к созида́нию бли́жняго и о го́рнем зва́нии да помышля́ет. Иму́ще же тя предста́теля и моли́твенника о нас, упова́ем, я́ко моли́тва твоя́ мно́го мо́жет пред Го́сподем и Спаси́телем на́шим Иису́сом Христо́м, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние со Отце́м и Святы́м Ду́хом во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание апостолу Андрею Первозванному
Велича́ем тя,/ апо́столе Христо́в Андре́е,/ и чтим боле́зни и труды́ твоя́,/ и́миже труди́лся еси́// во благове́стии Христо́ве.
Почаївський листок, Азбука
Просмотрено (2) раз
