Євангеліє від Іоанна поміщене в каноні Нового Заповіту після Євангелія від Луки; складається з 21 глави, причому остання глава є додатковою, і в ній розповідається про автора Євангелія.
Зміст: 1. Похвала Євангелію від Івана. Його перевага і користь. – Хто може розуміти його. – 2. Піднесеність Іоанна. – Як потрібно слухати Євангеліє. – Необхідність певної прихильності до Слова Божого. – 3. Не потрібно кидати святині псам. – 4. Опис настроїв, які потрібні для слухання Євангелія. – Потрібно уникати театральних видовищ і твердо стояти в єднанні з Богом і церквою. – Треба мати уважний слух.
1. Глядачі подвигів тілесної боротьби, щойно дізнаються, що прийшов звідки-небудь мужній і вже увінчаний борець, усі стікаються, щоб бачити його ратоборство, мистецтво, силу. Тоді бачиш, як на видовище, наповнене незліченною безліччю народу, всі спрямовують чуттєві й уявні погляди, щоб нічого тут не залишити без уваги.
Якщо потім прибуде якийсь чудовий музикант, то знову ті самі люди наповнюють видовище, і, залишивши все, що було у них у руках, іноді навіть потрібну якусь і нагальну справу, сидять на узвишші, і з великою увагою слухають спів і музику, випробовуючи їхню милозвучність.
Так зазвичай робить простий народ. А обізнані в словесних науках те ж саме роблять щодо софістів. І в тих є свої видовища і слухачі, аплодисменти і вироки, і суворі випробування промов.
Якщо ж глядачі борців, глядачі і разом слухачі риторів і музикантів сидять на видовищі з такою увагою, то скільки старанності й уваги по справедливості повинні ви надавати, коли не співак якийсь і не софіст виходить на подвиг, а коли віщає чоловік з небес і видає голос, що сильніший за грім?
Своїм голосом Він обійняв і наповнив увесь всесвіт, не тому, щоб волаяв надто голосно, а тому, що рухав язик силою божественної благодаті. І то дивно, що такий сильний голос анітрохи не грубий або неприємний, але приємніший і жаданіший від усякого музичного співзвуччя, здатний навіть захоплювати, і, понад усе цього, він абсолютно святий, гідний трепетного благоговіння, сповнений настільки великими таємницями і доставляє стільки благ, що ті, хто приймає і зберігає їх з ретельністю і ревністю, вже немов перестають бути людьми і не залишаються на землі, але, стаючи вище за все життєве і приєднуючись до ангельського лику, живуть на землі, немов би на небі.
Син грому. Улюблений (учень) Христовий, стовп церков, що існують у всесвіті, той, хто має ключі неба, хто випив чашу Христову і хрещенням Його хрестився, хто з відвагою поклав голову на перси Господні, – ось він нині приходить до нас не для того, щоб представити якесь вигадане видовище або прикривати себе личиною (не в такому роді він і говорити буде); не сходить він на піднесене місце, не вдаряє ногою під музику, не прикрашається позлащеним одягом.
Він входить в одязі, що має красу невигадливу; він являється нам вбраний у Христа, взувши червоні ноги свої на приготування благовістя світу; пояс – не на персинах, а на стегнах, не зі шкіри пурпурового кольору, не золотом вкритий зверху, а витканий і складений із самої істини.
Такий він нині є нам, без усякого лицемірства; немає в нього ні облуди, ні вигадок, ні байок, але з відкритою головою він сповіщає відкриту істину. Будучи сам по собі таким, він не інше навіює і слухачам своїм виглядом, поглядами, голосом. Він не має потреби в якихось знаряддях для мовлення. Як, наприклад, у цитрі, або лірі, або в чомусь подібному; він усе робить своїм язиком, видаючи голос приємніший і набагато корисніший за всяку гру на цитрі і (всяку) музику.
Місцем дії служить для нього все небо; видовищем – всесвіт; глядачами і слухачами – всі ангели і з людей ті, які подібні до ангелів, або бажають такими стати. Тільки такі можуть чітко осягати цю милозвучність, виявляти її і в справах (своїх) і бути такими слухачами, якими треба бути. Всі інші, як малі діти, хоч і слухають, але не розуміють того, що слухають, а захоплюються тільки задоволеннями і дитячими іграми.
Так всі люди веселі, розкішні, що живуть для багатства, для почесті й утроби, хоча й слухають інколи, що (їм) кажуть, але на ділі не показують нічого великого й піднесеного, тому що одного разу назавжди приліпилися до лайна й пороху.
Апостола цього оточують гірські сили, дивуючись благопристойності душі його, розуму і красі його чесноти, яку він привернув (до себе) і самого Христа, і отримав благодать духовну. Налаштувавши свою душу подібно до милозвучної, оздобленої дорогоцінним камінням, що має золоті струни, ліри, він досяг того, що через неї Духом виголосив дещо велике й піднесене.
2. Отже, будемо слухати не рибалку, не сина Заведєєва, але того, хто відає глибини Божі, тобто Духа, що рухає цю ліру. Він нічого людського не буде говорити нам, але все, що не скаже, буде з глибини Духа, з тих таємниць, які навіть і ангели не знали до того, як вони відбулися. І ангели разом з нами через голос Іоанна і через нас навчилися того, що ми пізнали: “щоб нині стала відома через Церкву начальствам і владі на небесах багатогранна премудрість Божа” (Еф. 3:10).
Отже, якщо і початки, і влади, і херувими, і серафими пізнали це через Церкву, то очевидно, що і вони з великою ретельністю займалися цим повчанням. Таким чином ми і тим уже не мало вшановані, що ангели разом з нами навчилися того, чого раніше не знали. А що (вони дізналися) і через нас, про це поки не буду говорити.
Отже, надамо і ми зі свого боку безмовне благоговіння, не нині тільки і не на той тільки день, коли слухаємо, а протягом усього (свого) життя, тому що слухати його завжди добре. Якщо нам бажано знати, що робиться в чертогах царських, як, наприклад, що робить або робить цар щодо своїх підданих, хоча часто це анітрохи не стосується нас, то чи не набагато більше забаганки чути, що сказав Бог, і особливо, коли все це нас стосується?
А все це (Іоанн) з точністю скаже нам, як друг самого (небесного Царя), або, краще, як такий чоловік, котрий має в собі Його Самого, який говорить, і від Нього чув усе, що Він – від Свого Отця. “Я назвав вас друзями, – говорив Він, – бо сказав вам усе, що чув від Отця Мого” (Ін. 15:15). Отже, подібно до того, як якби ми раптом побачили когось, хто сходив би згори, з небесної висоти, і обіцяв би сказати нам точно, що там (відбувається), і, звісно, всі стеклися б до нього, так само вчинимо і нині. Саме з неба розмовляє з нами цей чоловік.
Він не від світу, як каже і сам Христос: “ви не від світу …цього” (Ін. 15:19). У ньому віщає Втішитель всюдисущий і з такою самою точністю провідник “Божого”, з якою душа людська знає в собі “своє”, – Дух святості, Дух правий, володарюючий, який керує на небеса, який дає інші очі, здатні бачити майбутнє, як теперішнє, і сподобляючий нас ще в плоті споглядати те, що є на небесах.
Отже, будемо надавати йому безмовну увагу протягом усього нашого життя. Ніхто нехай не залишається тут ледачим, сонливим, нечистим. Переселимося до небес, бо він віщає тільки там, і тільки тим, які там мешкають. А якщо залишатимемося на землі, то не отримаємо звідси жодної важливої користі. Слова Іоанна не відносяться до тих, які не хочуть відстати від життя скотинячого, точно так само, як і його не стосуються тутешні справи. Грім вражає наші душі, маючи і незначний звук, а його голос не лякає нікого з вірних, навпаки, ще звільняє від страху і збентеження душевного, і вражає тільки демонів і тих, які їм працюють.
Отже, щоб нам бачити, як він їх вражає, збережемо безмовність, як зовнішню, так і внутрішню, особливо внутрішню. Яка, справді, користь, коли уста мовчать, а душа обурюється і має в собі сильну бурю? Я шукаю безмовності в душі, в помислах, так як і уважного вимагаю слуху. Нехай не захоплює ж нас пристрасть до багатства, ні любов до слави, ні сила гніву, ні хвилювання інших пристрастей.
Неможливо слуху неочищеному збагнути як годиться висоту промовлених дієслів, збагнути, або пізнати, як годиться, силу цих страшних і невимовних таємниць і всяке добро, яке міститься в цих божественних висловах. Якщо не можна добре вивчити гри на сопілці та цитрі, не спрямувавши до того всього розуму, то як можна зрозуміти таємничий голос слухачеві, що сидить із безпечною душею?
3. Так і Христос навчає: “Не давайте святині псам і не кидайте перлів ваших перед свинями” (Мф. 7:6). Бісером Він називає ці самі вислови, хоча вони набагато дорогоцінніші за бісер, і називав тільки тому, що в нас немає нічого ціннішого за цю річ. Тому і солодкість слова Писання часто має звичай порівнювати з медом, не тому, що така тільки була її міра, а тому, що в нас немає нічого іншого солодшого за мед.
А що воно незрівнянно перевершує і дорогоцінність каменів, і солодкість усякого меду, послухай, як пророк говорить про нього, показуючи його перевагу. “Жаданіше, – каже він, – золота і багатоцінного каменю, солодше стільникового меду. Але це тільки для здорових, – чому й додає пророк: “Бо раб Твій береже їх” (Пс. 18:11-12). І знову в іншому місці, назвавши їх солодкими, додав: “гортані моїй”. “Як солодкі, – каже він, – гортані моїй слова Твої!” (Пс. 118:103). І ще, висловлюючи їхню перевагу, каже: “солодше меду і крапель сота устам моїм” (Пс. 18:11,15) – тому що він мав міцне здоров’я душевне.
Так і ми не будемо приступати до них у хворобі, але, вилікувавши спершу душу, приймемо цю їжу. Для того я так багато і говорю попередньо, ще не торкаючись самих висловів Євангелія, щоб кожен звільнився від усякого виду хвороби, і в такий спосіб ніби зійшов на саме небо, зійшов чистим, відклавши гнів, турботи, життєві тривоги і всі інші пристрасті. Не очистивши таким чином попередньо душі, неможливо отримати звідси ніякої важливої користі. І ніхто не кажи мені, що мало часу для майбутнього зібрання. Не тільки за п’ять днів, а й за одну хвилину можна змінити все своє життя.
Скажи мені, чи є щось гірше за розбійника і людиновбивцю? Чи не крайній це ступінь зла? І однакож розбійник раптом зійшов на висоту чесноти і перейшов до самого раю, не маючи для цього потреби ні в багатьох днях. Ні навіть у половині одного дня; досить було для цього однієї хвилини. Отже, можна раптом змінитися і стати золотим, замість тлінного. Оскільки чеснота і порок походять не від природи, то і зміна легка і не піддається ніякому насильству. “Якщо захочете і послухаєтесь, – каже Бог, – то будете куштувати блага землі” (Іс. 1:19).
Чи бачиш, що потрібно одне тільки бажання? Але бажання – не звичайне, загальне багатьом, а ретельне. Я знаю, що нині всі бажають здійнятися на небо; але треба довести це бажання в самих справах. І купець, бажаючи збагатитися, не зупиняє свого бажання тільки на одній думці, але споряджає корабель, збирає корабельників, запрошує керманича, постачає судно всім, що потрібно, бере в борг золото, перепливає море, вирушає в чужу землю, зазнає безліч небезпек і все інше робить, що відомо мореплавцям.
Так і ми повинні доводити своє бажання. І ми ж здійснюємо плавання, не з (однієї) землі в (іншу) землю, але від землі до неба. Зробимо ж розум наш здатним до управління, так, щоб він підносив нас на горе, а корабельників зробимо слухняними йому; спорядимо міцний корабель, якого не могли б потопити злигодні і скорботи життєві, який не підносився б духом гордості, але був легкий і швидкий у плаванні.
Якщо ми влаштуємо таким чином корабель, керманича і корабельників, то будемо плавати благополучно, і схилимо до себе істинного керманича – Сина Божого, Котрий не допустить, щоб наше судно занурилося у прірву, але, хоч би дме тисяча вітрів, Він і вітрам заборонить, і морю, і замість бурі сотворить велику тишу.
4. Приготувавши себе таким чином, приходьте на наступне зібрання, якщо тільки вам бажано почути що-небудь корисне і зберегти слово в душі своїй. Ніхто нехай не буде подібний до прохідної стежки (Лк. 8:5,12), ніхто нехай не буде каменем, ніхто – повним теренів. Зробимо себе ніби необробленими нивами. Тоді й ми, якщо побачимо у вас землю чисту, будемо з ревністю кидати насіння; якщо ж – грубу й кам’янисту, то вибачте нам, якщо не захочемо марно трудитися.
А якщо, полишивши сіяння, почнемо виривати терни, то знову буде нерозсудливо кидати насіння в необроблену землю. Той, хто насолоджується таким слуханням, не повинен долучатися до трапези бісівської: “бо яке спілкування праведності з беззаконням?” (2Кор. 6:14). Ти стояв тут, слухаючи Іоанна і через нього дослухаючись до вчення Духа, і після цього йдеш слухати розпусних жінок, які виголошують ганебні промови, а ще ганебніші вчинки показують на видовище, а також випещених юнаків, які один одного б’ють і б’ються взаємно. Як же ти можеш цілком очиститися, осквернений таким брудом? Але для чого зображати по частинах весь сором, який там буває. Усе там – сміх, усе – сором; там – лайка, глузування, витівки; усе – розпуста, усе згубство.
я наперед про це говорю і оголошую всім вам. Ніхто з тих, хто насолоджується тутешньою трапезою, нехай не розтліває душі своєї тими згубними видовищами. Усе, що там не говориться і не робиться, є сатанинська гординя. Знаєте ви, ті, хто сподобився таїнства (хрещення), які між нами покладені обітниці, або краще сказати, в який заповіт ми вступили з Христом, коли Він сподобляв вас Своїх Таїнств? Що ви перед Ним говорили? Що ви сказали Йому про гординю сатанинську? Як ви, з зреченням від сатани і ангелів його, відреклися і від усієї гордині його, і обіцяли більше вже не ухилятися до неї?
Отже, не мало потрібно дбати, щоб не забувати настільки великих обітниць, і не робити себе негідним таких таїнств. Чи не бачиш, як при царському дворі запрошують до участі в раді царській і включають до числа друзів царських тільки людей, які ні в чому не спіткнулися і яких поважають? До нас прийшов посланець з неба, посланий від самого Бога для того, щоб сказати нам про деякі необхідні предмети. А ви, залишивши слухати те, що він хоче нам передати і для чого уповноважений до нас, сидите, слухаючи лицедіїв. Яких гідно це блискавок, яких громів!
Але як не повинно долучатися до трапези бісівської, так не повинно брати участі в слуханні бісівському, в нечистому одязі приходити до світлої трапези, багатої багатьма благами, – трапези, яку приготував Сам Бог. Така її сила, що вона раптом може піднести на саме небо, якщо тільки ми будемо слухати з чистим серцем.
Отже, непристойно тому, хто часто оголошується божественними словами, залишатися в теперішньому низькому стані, але необхідно негайно здійнятися, злетіти в найгіршу країну, і насолодитися скарбами незліченних благ, які нехай сподобимося отримати всі ми, благодаттю і людинолюбством Господа нашого ІІісуса Христа, Якому з Отцем і зі Святим Духом слава, нині й повсякчас, і на віки віків, Амінь.
Бесіди на Євангеліє від Іоанна Богослова. Святитель Іоанн Златоуст
Благовіст УПЦ
Просмотрено (4) раз
